середа, 10 вересня 2014 р.


Про прочитане і перечитане

...Знаєте, я ще той тип людей (рідкісний напевно), у кого список запланованних до прочитання книг у 3, та ні 4 рази більший аніж той, що я вже прочитала :) І як скажите з цим боротись? Аж страшно уявити, що буде якщо я не буду мати і тих дорогоцінних вільних хвилин для книжок. Залишається тільки надіятись, що перед сном, під ковдрою з фонариком буду дочитувати ті декілька рядочків чергової, страшенно цікавої книги. Ех, бо хто ж знає, з ким я ділитиму кімнату у гуртожитку. Дай Боже, щоб з кимось читаючим ... :)
  А ще я ніколи не могла зрозуміти, чому старші люди, які так багато читали у юнності, в старшому віці нічого крім газет і квитанцій більше нічого і не читають. Це так сумно. Ех, хоч би мені такою не стати. Цікаво, а через 10-20 років як багато буде читаючого люду? Ну, я то точно буду своїм дітям\внукам казки читати, хоч би якою старомодною матусею чи бабцею я не здавалась іншим :)
 А взагалі, про книжки можна довго роздумувати і писати. Мораль мого допису така: Читайте більше книжок, вони формують вас як особистостей! :)

четвер, 4 вересня 2014 р.

...Якщо у липні я відпочивала, набиралась сил і вражень, то у серпні все було навпаки. Останній місяць літа у мене почав асоціюватись зі словами: "Справи" і "Документи". Дууууууже багато справ і документів. Майже весь свій час я проводила, як не в одній держустанові, то в іншій. Але я  з гідністю можу вважати себе маленьким героєм, бо навіть попри зайнятість і біганину за довідками, я спромоглась присвятити декілька вільних хвилин книгам :) 
У серпні я прочитала:
  • Алан Бредлі "Солодкість на кінчику пирога", "Бур'ян, що оповив сумку ката"
  • Роберт Гелбрейт "Поклик зозулі"
  • Ніл Гейман "Океан в кінці дороги"       
  • Катаріна Кіері "Зовсім не Аполлон"


 1. "Солодкість на кінчику пирога" і "Бур'ян, що оповив сумку ката". Справжнім відкриттям місяця стали для мене книги Алана Бредлі. Скажіть, і як тільки, я безсовісна - могла відкладати читання "Солодкість на кінчику пирога"? А дарма відкладала, бо книга варта, щоб її прочитати! Історія про 11-річну Флавію де Льюс, яка живе в великому англійському помісті, якось зживається на одній території з старшими і дуже вредними сестрами і батьком, який живе лише у світі поштових марок. Та найцікавіше те, що у свої 11 років, Флавія справжній геній у царині хімії. Перші 50 сторінок, я ніяк не могла повірити: "Як в 11 років? Геній у хімії?". Все це було для мене дивним, але пересиливши тих 50 сторінок, я зрозуміла, що читаю дуже хороший детектив, мені цікаво спостерігати за пригодами і розслідуванням головної героїні, та й сама Флавія особистість дуже цікава і харизматична. Насолодившись вдосталь першою частиною, смакуючи хороший авторський стиль і захоплюючий сюжет, я швиденько взялась за другу частину, а саме "Бур'ян, що оповив сумку ката" (Сорняк, обвивший сумку палача). Читаючи продовження, я зрозуміла, що друга книга ще цікавіша і пригод вдвоє більше! Нові герої, нові локації, нове вбивство, а з ним і нове розслідування :) А що ще треба для щастя книгомана? Правильно, продовження, яке я вже до речі читаю :Р Називається "Копченний оселедець без гірчиці", та про цю книгу піде мова вже у наступних моїх дописах :)


2. "Поклик зозулі". Ну, а ця книга у мене проходить під грифом "Розчарування місяця" :( Я, наївна, купилась на те, що "Поклик зозулі" належить перу Джоан Роулінг. "Ну, ж не може матуся Ро погано писати", - думала я, коли всоте тримала цю книгу у книгарні, чи коли нарешті завантажила її електронну версію на свій pocketbook.  З величезною цікавісттю і захопленням я взялась за ці 700 сторінок і з трепетом чекала, що ж там приготувала для своїх вірних читачів, пані Роулінг. А не тут то було, я вам скажу, мої любі друзі :( За розкішним рекламним ефектом (адже Дж. Роулінг писала під псевдонімом, про який дуже швидко, дізнався увесь світ) і надзвичайно красивою обкладинкою ховався звичайнісінький детективичик (бо детективом це важко назвати) з посередннім сюжетом і такою ж розв'язкою. Десь на просторах Інтернету я наткнулась на рецензію, де читачка розхвалюючи "Поклик зозулі", назвала Роулінг - новою Агатою Крісті. Не хочу ображати талановиту Роулінг, книги якої є у списку моїх найулюбленніших, але вибачте, порівняти її детектив з детективами геніальної леді Агати? Ну це вже занадто. Мораль мого відгуку така: "Дорога Джоан Роулінг! Королева детективів з тебе поки що ніяка, але у наших серцях ти завжди залишишся, як неперевершена матуся Гаррі Поттера!" :)

3. "Океан в кінці дороги". Ох, Ніл Гейман, як багато я про тебе чула, скільки вже хвалебних рецензій на твої книги я перечитала і ось, я нарешті тримаю у руках твою книгу "Океан в кінці дороги". Інтригуюча анотація, сотні позитивних рецензій, дуже красива обкладинка і всю свою увагу, декілька годин вільного часу і серце читача я відала вам, дорогий автор :) Ну, що ж тут можна сказати? Ніл Гейман прекрасно пише казки для дорослих і "Океан в кінці дороги" явний тому приклад. Цю книгу легко можна розібрати на сотні чудових цитат і мудрих думок + заворожують усі ці описи, порівняння і пейзажі. Читаючи цю історію,  я розуміла, що читаю щось дуже незвичайне, особливе, але місцями не завжди приємне. Черв'яки у нозі - це не найкраща реклама, погодьтесь :) Але якщо не зважати на декілька таких моментів і деяких ну дуже неординарних героїв - то книжка заворожує з перших сторінок і вже не відпускає. І в майбутньому я з превеликою радістю почитаю ще якесь літературне творіння Ніла Геймана.



3. "Зовсім не Аполлон". Бувало у вас, що читаючи ту чи іншу книгу, ви розумієте, ніби вона списана з вас? Ніби, авторка живе  з вами в одному будинку чи то просто заглянула вам у душу? Ось таке саме дежавю я відчувала протягом усіх 300 сторінок книги Катаріни Кіери "Зовсім не Аполлон". 15-річна Лаура, типова школярка, зі своїми типовими тараканами у голові (нам усім колись було 15 :), сімейними драмами і проблемами, властивими 15-річним, закохується в... А не скажу у кого закохується, краще прочитайте самі :Р Не хочу я розкривати усі карти, що й до чого ви зрозумієте вже з перших сторінок. Єдине, на що можу натякнути, що це не якийсь там типово-сопливий фанфік, а справді чудова книга для підлітків, написана гарним стилем талановитою письменницею. До речі, Катаріна Кіері отримала якусь там дуже круту і шикарну швецьку премію за книгу "Зовсім не Аполлон". А наостанок поділюсь з вами однією з цитат, теж з цієї книги:
"Може, закоханість і перетворює тебе на обраного, не такого, як усі, але в той же час ти стаєш одиноким. Закоханість пов'язана з самотністю. Принаймні якщо закохатися не там, не в того і не тоді, коли треба."

Ну, що тут можна ще додати?  :) Просто читайте і побільше вам хороших книг! :)
                                                                                         
                                                                                        Щиро ваша, Dianela Birdy

Поки натхнення не покинуло мене, швиденько берусь за написання відгуків на книги, прочитанні у серпні. Ну, а ви вже за доброю традицією - заварюйте чайок\каву, біжіть за печеньками і чекайте моєї писанини! :)



середа, 3 вересня 2014 р.

...Ох, а липень був справді насиченний враженнями і багатий на книжки. В середині літа я нарешті здійснила свою вже давно омріяну поїздку у Польщу і навіть там я не розлучалсь зі своєю електроннкою. Отож, маленький розбір польотів :)
За липень я встигла прочитати:

  •   Наталія Гурницька "Мелодія кави у тональності кардамону"
  •   Кіра Касс - трилогія "Відбір"
  •   Керстін Гір "Таймлесс. Смарагдова книга"
  •   Надійка Гербіш "Художниця"
  •   Джессіка Брокмоул "Листи з острова Скай"

1. "Мелодія кави у тональності кардамону".. На такі книжки навіть важко писати якісь рецензії чи відгуки. Ти просто читаєш їх не відриваючи очей від сторінок, ходиш по квартирі, не розлучаюсь з книжкою, переживаєш з головними героями і просто плачеш, коли доходиш до фіналу.  Я просто закохалась у цю книгу і мені важко підібрати усі слова в якийсь порядок і пристойний вигляд, щоб описати увесь мій захват цим романом. Взагалі, особистість я дуже скептична і мене важко чимось здивувати, вже не кажучи, щоб примусити пустити сльозу від книги, але тут я просто ридала :) Чесно :) Не хочу тут писати ніяких спойлерів, а анотацію ви і самі зможете знайти, трохи погугливши. Можу виділити лише декілька основних моментів, які мене найбільше захопили чи заінтригували у цій книзі
      Львів 19 століття. Ну, скажіть, що може бути кращим ніж описи міста Лева 19 століття, з усіма його вуличками, з описом побуту його тодішніх мешканців. А цей аромат кави з присмаком кардамону, що супроводжує тебе протягом усієї книги? А ці розкішні сукні і зачіски львівських панянок? 
    Тема забороненого кохання. Ну тут взагалі, немає чого додати. Просто читайте :) Любовна лінія у романі вистроїна дуже детально і описано все дуже чуттливо. Можу лише додати, що вікова різниця між головними героями пристойна, але роман це аж ніяк не псує.

2. Трилогія "Відбір". Ну, а ці три книги я "проковтнула" за ліченні дні :) Давненько я не читала таких якісних, а головне цікавих антиутопій. Ось, що говорить анотація:
      Для 35 дівчат це шанс, який випадає один раз в житті. Шанс порвати з набридливим життям, на яку вони були приречені з народження. Шанс опинитися в світі розкішних вбрань і виблискуючих коштовностей. Шанс завоювати серце чудового принца. 
Однак Америка Сінгер не хоче брати участь в цих змаганнях. Вона не хоче боротися за корону, не хоче жити в палаці. Адже заради цього їй доведеться розлучитися з коханим. Але коли дівчина зустрічає принца, її починає мучити питання: порівнянне то життя, про яке вона мріяла, з тим, яке вона собі навіть уявити не могла ...
Від себе можу додати, що це чудова казка на сучасний лад. З цією антиутопією мені пощастило, бо я вже втомилась від жорстокості, вбивств й ігор на виживання. Захотілось чогось казкового і чарівного :) Якщо ви теж засумували за таким - рекомендую прочитати цю трилогію :) Тільки не лякайтесь дивних імен чи не кожного з персонажів "Відбору".

Керстин Гир - Таймлесс. Изумрудная книга3. "Таймлесс. Смарагдова книга". Нарештіііііі, нарештіііі я дочитала цю трилогію. "Смарагдова книга" була останньою з серії про пригоди та подорожі у часі, юнної Гвендолін Шеферд. В цілому книжка мені сподобалась, думаю, ще не раз до неї повернусь. Єдине, що розчарувало: фінал. Таке відчуття, ніби К.Гір це все дістало і вона хотіла якнайшвидше покінчити з усім цім сімейством Шефердів і де Віллерами з їхніми подорожами в часі і таємними ложами. Розмазаний одним словом кінець. Але подорожі у часі, усі ці бали і підготовка до них, включаючи підбір сукні і височезного парика (ну бо як вдягались у 17-18 столітті) було дуже цікаво читати. Любовна лінія теж непоганенька) І окреме спасибі авторці за описи Лондона *_* Отож, якщо я вас заінтригувала, швиденько беріться за читання трилогії "Таймлесс". Думаю, байдужими  вона вас не залишить.



4. "Художниця". Ну, а ця книга стала для мене відкриттям місяця. Маленька історія, розміром в 139 сторінок на електронній книжці - змогла мене глибоко вразити, примусила багато над чим задуматись, а то і пустити сльозу ( якісь сльозливі книжки мені попадаються останнім часом :) Прочитати "Художницю" я збиралась 2 роки і нарешті зібралась. Завантаживши її, я чекала легкого і затишного чтива, цілком у стилі Надійки Гербіш. Хоча вже по анотації я мала зрозуміти, що тут не буде ніяких "чоколядових" історій (хоч як я люблю їх). 

Надійка Гербіш - ХудожницяУ «Художниці» багато болю і багато радості, багато запитань і значно менше відповідей. У книзі - становлення молодої дівчини як, власне, дівчини-жінки, як особистості і як художниці.

"Ця книжка – для всіх донечок, які росли без татів — і несамовито про них мріяли. Для тих, хто розчарувався і не вірить, що десь є вихід, для тих, кому боляче. Для тих, кому немає з ким про це поговорити. І для тих, хто боїться мріяти – але все одно мріє."
Головна героїня переживає всі жахи і неприємності підліткового періоду, робить найгірші можливі помилки, але не перестає мріяти і шукати.

Ну, і де б я могла подумати, що Гербіш може писати такі книги. Так глибоко і чуттливо писати про біль, про зраду, про помилки, про самотність і гірки досвід. Ця історія юнної Неждани, донечки, яка росла без тата, яка робила помилки, спотикалась, падала, ставила запитання, шукала на них відповіді і врешті їх знайшла... 

Джессика Брокмоул - Письма с острова Скай
5. "Листи з острова Скай". Чудова і неймовірна історія любові у листах. Елспет, 
поетеса, заміжня жінка, яка мешкає на острові Скай у Шотландії отримує листа від Девіда, американського студента, в якому той описує свої враження від її віршів. Так зав'яжеться їхня переписка, а з нею прийде і любов, яка переживе усі життєві негаразди, велечезну відстань і навіть дві світові війни. 
Отож, якщо вам просто хочеться прочитати щось ніжне і обов'язково про любов - не оминайте цю книгу. 
До речі, роман "Листи з острова Скай" і справді написано в епістолярному жанрі :)


Парапапам... :) Нарешті я повернулась на свій блог, а то вже дуже сумно і тут було останніми днями (а точніше місяцями :) Хоч і сумніваюсь, що крім мене його хтось відвідує, та я вирішила продовжувати традицію написання відгуків про ті чи інші прочитані мною книги. А може раптом хтось завітає на мій скромний блог, прочитає мій коментар і захоче прочитати якусь книжку, тоді я буду щаслива :) Навіть заради однієї людини я готова вести цю сторінку і писати відгуки.
Ну, що ж запасаємось чаєм\кавою, печеньками і готуємось до книжкових посиденьок :)

вівторок, 1 липня 2014 р.

  Раніше я вже писала про деякі книги, які порадували мене у червні. Та цей список - росте у геометричній прогресії, тож моя книжкова поличка цього місяця знову поповнилась :) Отже, за другу половину червня я прочитала ще такі книги:


  •  Кейт Аткінсон "Життя після життя"
  • Ф. С. Фіцджеральд "Великий Гетсбі"
  • О. Грін  "Пурпурові вітрила"
  • Ф.Д. Джеймс "Смерть приходить в Пемберлі"
  Перша книга про яку, неможливо не написати - це "Життя після життя" Кейт Аткінсон. Це історія дівчини, що може по декілька разів переживати наново своє життя. Звучить дивно, правда? Але сама суть цією "реєнкарнації" полягає у тому, що Урсула (головна героїня) переживає нове життя несвідомо і таким чином виправляє свої помикли (наприклад, рятується від смерті від хвороби чи бомбардування у Лондоні). 
 Книга цікава і незвичайна, але ці 576 сторінок були ну вже дуже розтягнутими і мені часто хотілось залишити її на "півдорозі". Деякі моменти мене вразили, деякі навпаки розчарували. Засмутило також те, що книга немає якогось логічного фіналу. Таке відчуття, що її можна читати до безкінечності і сама авторка могла б писати цю книгу безкінечно. 
Загалом, книга хороша, але я б не стала її перечитувати.


  "Геніально, розкішно і дуже глибоко". Ось цими трьома словами я можу описати книгу "Великий Гетсбі" і свої враження від неї. Які там ще є гарні синоніми?:) Насправді книга дуже вразила і я впевненна, що ще не раз її перечитаю. 
  Доволі цікава склалась ситуація, спочатку я переглянула екранізацію (з тим самим Лео), екранізація сподобалась і я подумала, а чому б не прочитати саму книгу? Отож, моя бібліотека люб'язно позичила мені книгу Ф. Фіцджеральда і я цілком занурилась у ці 145 сторінок і за вечір буквально "проковтнула" книжку. Дуже важко писати відгуки на такі романи. Отож, моя порада: просто прочитайте її !!! :)




 Ну, а про цю книгу я хочу написати взагалі окрему рецензію, бо вона того варта. "Пурпурові вітрила" О. Гріна - це книга, яку треба обов'язково читати з 13 років. На жаль, я під цю категорію не попала, бо прочитала її у 17 (про що зовсім не жалію). Я пообіцяла своїй подрузі по листуванню, що прочитаю цю книгу і виконавши цю обіцянку, відкрила для себе ще одну душевне і варісну книгу :)
Ось що про неї пише LiveLib: "
  Це зворушлива і романтична казка, написана гарним і багатою мовою, поема, яка стверджує силу любові і людського духу, повість-феєрія про диво, яке людина здатна творити своїми руками в пориві до щастя."
Ну, хіба це не чарівно? Скільки б вам не було років, я рекомендую вам прочитати цю книгу і пороздумувати трошки про силу щастя, любові і чудес...


"Смерть приходить в Пемберлі" - це такий собі сиквел до "Гордості й
упередження" Джейн Остін. Ось маленька анотація:
  Ось уже шість років Елізабет і Дарсі щасливі у шлюбі. У них двоє синів, поруч люблячі друзі та рідні. Але одного разу в їх будинок приходить біда: капітан Уикхем стає головним підозрюваним у вбивстві старого приятеля. У нього немає алібі, зате є мотив. На нього вказують усі докази. Його чекає страта? 


Дарсі і Елізабет впевнені, що Уікхем невинний. Але як їм довести це? ..

Я дуже прискіпливо ставлюсь до всіялких сиквілів-приклівів, але це чудовий детектив, який я б ще не раз перечитала. Авторка дуже точно і делікатно передала стиль самої Джейн Остін, а також Англії тих часів. Самий детективний сюжет і загадка мені сподобались. Читала на електронці, але дуже мрію поповнити свою книжкову поличку паперовою версією "Смерть приходить в Пемберлі".

Ось так я завершила червень) Липень тільки-тільки почався, а книжкових планів у мене ну дуже багато :)
Червень вже нас покинув, поступаючись місцем липню. А це означає, що пора підбивати підсумки, що ж цікавого я подивилась, послухала, а найголовніше, що цікавого я прочитала у червні! :)
Ну, що йдемо розбирати книжкові полички? :)