Трохи про те, що я зараз читаю.
Оскільки, не за горами екзамени, то я читаю дуже мало і рідко того, що мені дійсно подобається. На улюбленні книги вистачає 15-20 хвилин перед сном. Це звичайно дуже сумно, але сподіваюсь скоро це закінчиться :) Бо я вже явно деградую - 2-3 книжки за місяць.

Отже, 1 книжка яку я зараз читаю - це "Енн із Зелених Дахів" Люсі Мод Монтгомері. Цю книгу мені люб'язно позичила моя подруга Маша (дякую Маші! :) На сьогодні я прочитала лише 160 сторінок цієї книжки, але вже відчуваю, що вона дуже хороша, така тепла і затишна. Детальніше про неї:

 Події цієї чудової книжки відбуваються в далекій Канаді, на острові Принца Едварда. На фермі Зелені Дахи живуть немолоді вже брат із сестрою, Метью й Марілла Катберти. Якось вони вирішили взяти із сирітського притулку хлопця, котрий міг би допомагати їм у господарстві. Проте їхньому здивуванню не було меж, коли виявилося, що замість хлопця до них прибула руденька худорлява дівчина, Енн Ширлі. І в цієї незвичайної істоти виявилася напрочуд химерна вдача!

Книжки канадської письменниці Люсі-Мод Монтгомері (1874–1942) вже понад століття користуються величезним успіхом у всьому світі. Щороку вони видаються мільйонними накладами у США, Канаді, Австралії та країнах Європи, за ними знято популярні кінофільми, створено театральні постановки. «Енн із Зелених Дахів» – початок циклу, що складається з восьми книжок.

Наступна книжка, яка мирно стоїть на поличці і чекає, коли ж я візьму її до рук - це "Тут могла б бути ваша реклама" Оксани Забужко. Мене конкретно потягнуло на українські переклади і українську літературу. І хочеться, щоб ця література була цікавою і якісною. Загалом, я покладаю великі надії на цю книгу, бо це ж Оксана Забужко, яку усі дуже хвалять і про яку всі говорять. Маю надію, ця збірка не розчарує! :) А і дякую своєму Компоту за те, що люб'язно поділилась зі мною цією книгою :) Після екзаменів - я скоренько прочитаю і вона знову поселиться на твоїй поличці :)
Доречі, обкладинка  теж вражає *_* Мабуть, це ще одна причина, чим мене і Компота  так притянула ця книга на полицях книгарні "Є" ( це не реклама книгарні "Є" :)
Ось, що надибала на просторах Інтернету пр цю книгу:
"Збірка від автора, що не потребує представлення!

«Польові дослідження з українського сексу», що розпочинає збірку, — це один з перших романів у сучасній українській літературі, що відверто описує особисте життя жінки! Роман перекладено 11 мовами та двічі інсценізовано!
Також до книжки увійшло 9 оповідань, написаних за тридцять і три роки! Серед них — «Сестро, сестро», «Я, Мілена» та інші."

І остання книжечка, яка чекає своєї участі на моїй PocketBook - це "11\22\63" Стівена Кінга. Ніколи не думала, що я буду читати Стівена Кінга, адже вже самі анотації його книг і трейлери до їх екранізацій - мене лякали ( я дуже вразлива і через прочитані жахи можу не спати вночі :). Але одного разу в книгарні, я зовсім випадково взяла до рук цю книжку. І я зрозуміла, що мушу її прочитати! Здається, я почала навіть стрибати в книгарні, бо знайшла книгу про подорожі в часі і таємницю вбивства Кеннеді. Ну кого ж не зачарує такий мікс в одній книжці? 
Я довго мучилась, бо ця книга не з дешевих, а у мене і так повно книжкових боргів, щоб ще купляти нові книженції. Але дякуючи чудовій групі https://vk.com/public55985842 , які саме виклали цю книгу в українському перекладі, тепер я можу насолодитись "11\22\63".

Про свої враження від цієї книги я напишу у червні.
А ось, що говориться про неї в анотації:

"Стівен Кінг декілька років збирав матеріал для цього роману, вивчав архіви, відвідував місце, звідки було зроблено фатальний постріл.

«Я ніколи не писав нічого подібного раніше», — зізнається автор.
Ще до виходу роману з друку режисер Джонатан Деммі, володар Оскара за фільм «Мовчання ягнят», повідомив, що почав роботу над його екранізацією!

22 листопада 1963 року в Далласі пролунали три постріли. Президента Кеннеді було вбито, і світ змінився.
У наш час звичайний вчитель Джек Еппінг дізнається, що у барі його приятеля розташований портал, що веде в 1958 рік.
Джек може почати нове життя у часи Елвіса Преслі та рок-н-рола, познайомитися з відлюдником Лі Харві Освальдом і не дати йому вбити президента. Але чи можна грати з минулим?
Що чекає на світ, де Кеннеді залишиться живим?"

Ну хіба, вона не прекрасна? Все після екзаменів, берусь за неї :)Ось такі у мене "книжково-наполеонівські" плани на цей червень :) Боюсь тільки, щоб вони не ставали все грандіознішими :)

Цього місяця я прочитала 3, зовсім різні, але по-своєму цікаві книги. Про що вони і чим вразили мене, читайте нижче :

Керстін Гір “Таймлесс.Рубінова книга"

Що б ви робили , якби раптом опинилися в минулому? Гвендолін Шеферд не переймалася цим питанням , поки не дізналася , що успадкувала від своєї прапрабабусі ген мандрівника в часі. І тепер їй належить кожен день переноситися в минуле... І з кожним днем таємниць і загадок стає все більше і більше. Що таке Таємниця Дванадцяти , хто полює на мандрівників у часі в минулому , і чому всі навколо думають, що вона має якусь " магією ворона"? Трилогія "Таймлесс"- бестселер німецької письменниці Керстін Гір - для читачів різного віку!

*Це 1 частина трилогії під назвою "Таймлесс". Особисто, мені дуже довподоби ця серія книг, оскільки в ній є все, що я так люблю: Лондон, подорожі в часі, історичні відомості і історичні місця, таємниці і різноманітні таємні організації. А ще подобається мова написання : легка, цікава, багато жартів та кумедних ситуацій. Прекрасно описано світ 16-річної героїні Гвендолін.  Ну і звичайно, письменниця не обійшлась без любовної лінії. Заінтригувала? Читайте. 

Від себе можу додати, що це дуже цікава, затишна і якісна книга для підлітків.

Юрій Винничук “Танго смерті”

«Танґо смерті» – це роман про Львів 30-их років. У творі йдеться про долю чотирьох повстанських родин: української, німецької, польської і єврейської.
Манеру Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літератур. Але манера письма у цьому романі – це також і новий Винничук із захоплючим сюжетом, в якому є і пошуки давнього манускрипту, і таємниця «Танга смерті», яке виконували в’язні Янівського концтабору у Львові. Це книга, яку мовби не читаєш, а живеш у ній.

*Книга дуже неоднозначна. Що мене в ній зачарувало, так це Львів 30-их років. Я просто закохалась у це місто! Ця неймовірна атмосфера, цей галицький дух. А чого варті ці львівські діалектні словечка. З цією книгою я непогано поповнила свій словниковий запас :)
 А ще читача не залишуть байдужими таємниці, інтриги і розслідування. Тільки не лякайтесь, це не черговий детективчик, а справжня книга з історичною загадкою. Як на мене, повз таке важко пройти :)
Одне, що мені не сподобалось - це друга сюжетна лінія, події якої відбуваються у Львові наших днів. Читаючи ці розділи, мені здавалось, що Юрій Винничук надто захопився описом різних... ем дещо відвертих деталей. Можливо, комусь це припаде до душі, але я не прихильник такої писанини.
Загалом, довоєнний Львів мене зачарув куди більше сучасного :)
Рекомендую і вам окунутись в атмосферу міста Лева і прочитати цю неоднозначну, але точно хорошу книгу.
*Похвалюсь, що будучи на Львівському Форумі отримала автограф Юрія Винничука :) Кумедна склалась ситуація : не мала з собою його книги, тож він підписався на листівці з кавою :) Але я була щаслива мати на пам'ять таку чисто львівську листівочку з автографом львівського письменника :)

Рей Бредбері "Марсіанські хроніки"

Хочете підкорити Марс, цей дивний мінливий світ, населений загадковими, невловимими мешканцями і не такий вже добрий до людини? Дерзайте. Але тільки приготуйтеся повною мірою випити чашу жалю і туги - туги за зеленою планетою Земля, на якій назавжди залишиться ваше серце.

Цикл дивовижних марсіанських історій Рея Бредбері - класичний твір, який увійшов до золотого фонду світової літератури.

*Фантистика - це жанр не для мене і я завжди обходила такі книги десятою дорогою. Мені значно цікавіше читати фентезі і антиутопії (напр. "Голодні ігри" чи "Деліріум"). Історії про напад на Землю НЛО або про колонізацію Марсу - ніколи не викликали у мене якось захвату чи навіть, інтересу. Тож я взяла до рук цю книгу чисто для загального розвитку. І знаєте, вона мені сподобалась. Не скажу, що я враз стала віданним фанатом фантастики, але це книга мені припала до душі. Особливо запам'ятались ідеї і роздуми автора про занепад Землі чи ядерну зброю. Гадаю, зараз це дуже актуальні питання.
А ще дуже сподобався розділ, в якому описано чоловіка, котрий лишився один на планеті. У дитинстві я часто уявляла, щоб я робила, якби залилилась зовсім одна на Землі. Першим пунктом у мене завжди стояв "похід по магазинах" :)
Загалом, ця книга мені сподобалась і наштовхнула до роздумів. А ще захотілось прочитати ще якісь книги Рея Бредбері :)

Власне, таким у мене видався "книжковий" травень :)

Трохи книг від Діанели..

Мої друзі та знайомі завжди мене запитують, що я нещодавно прочитала і що планую читати :) А осільки у цьому плані я нагадую стареньку бабусю з шпицями для в'язання, яка сидить у кріслі-качалці і може годинами розповідати, як то було за часів Франца Йосифа, то я так само можу годинами розповідати про книжки, які мені подобаються, які я вже прочитала і які планую прочитати. Отож, щоб не випробовувати терпіння моїх друзів і хороших знайомих годинними літературними теревенями, я вирішила поміщати на свій блог коротеньку інформацію про свій booklist. А за можливості й ділитимусь своїми враженнями від прочитаних книг :)
Девіз цієї рубрики мого блогу:
                                "Хороша книга - просто свято "
Отож, запрошую посвяткувати зі мною :)

                                                  У нас є НАДІЯ

…Я була на Майдані. Я бачила усіх цих людей, що там стоять. Я співала разом із ними веселі патріотичні пісні, грілась з ними біля бочок з вогнем, малювала з ними плакати і кричала: “Банду – геть!” і “Україна – це Європа!”. А ще вірила разом із ними… Вірила у своє краще майбутнє…

Та все змінилось однієї ночі, 30 листопада. Я була серед числа тих, кого били, щоб “прибрати” Майдан. Я чула людський плач, крик і прохання “не бий”. Моє серце обливалось кров’ю, коли я бачила, як беркут знущається з цих дітей, які ще зовсім недавно ділились зі мною бутербродами і теплим чаєм, розмальовували моє обличчя синьо-жовтими і синіми із зірками прапорцями і співали зі мною гімн.

Та потім я побачила дещо дивовижне. Побиття декількох десятків студентів стало каталізатором того, що до Києва почались з’їжджатись тисячі, ні мільйони людей! Усі вони були рішуче налаштовані, були сповнені відваги і хоч вже було не до танців, в усіх і досі горів дух свободи. Я ходила по Майдану і бачила, як Михайло зі Львова ділиться гарячою кавою із термоса з Олександром із Харкова, я спостерігала, як бізнес-леді і студентка допомагають одна одній на кухні і разом розносять їжу для майданівців, я молилась з представниками різних конфесій і говорила з людьми різного віку, статусу і професій. Ким би не були вони і звідки б не походили, у них було те, що об’єднувало їх разом і робило найбагатшими. У них було те, що сильніше за страх. У них була НАДІЯ… Ви гадаєте, що потрібно багато для того, щоб стати цілком незалежними? Насправді зовсім мало, лише наша надія, спільна молитва і єдність. Саме на цих трьох китах стоїть наше майбутнє. Глобальні економічні, політичні та правові реформи – це лише наслідки. Наслідки нашої спільної боротьби…

Саме вона стала буквально, життям для усього Майдану, для усієї країни. Та дуже скоро ми усі зрозуміли, що здобуття повної і реальної незалежності буде нелегким і не безболісним. Ми почули про першу смерть. А далі вервичкою пішли й інші.

Я бачила їхні тіла і чула людський плач. Я і уявити не могла, що те, що почалось так мирно, з пісень, танців і прапорців може мати таке трагічне продовження. В очах українців застиг жах і біль, але вони були і далі незламні духом. Разом із ними я зводила барикади, зносила стіну цієї диктаторської системи і молилась. Скільки молитов чув цей Майдан і скільки молитов чув Бог! Ніхто вже не говорив про Європу і Євросоюз. Непідписання цієї інтеграції стало лише іскрою, з якої почалась справжня революція. Люди повстали, щоб боротись за власні права і власне майбутнє. Вони були втомлені, вистраждані, але щасливі. Я захоплювалась ними, усі такі різні але їх об’єднує спільна мета. Кожен зі своїми життєвими історіями творив одну єдину історію власного народу. Можливо, колись хтось із них складав валізи і хотів втекти з цієї країни якнайдалі, у когось патріотизм вкривався пилом і вишиванка висіла забута на антресолях, а хтось просто зневірився. Та ця революція подарувала усім цим людям надію.

Вони були готові до всього але сталось найстрашніше. Пролунав перший постріл, а за ним й інші. Усе ніби зупинилось і здавалось, найгіршим із нічних кошмарів. Я ходила по Майдану обезсиленна і розбита, а смерть дихала мені у спину. Я відчувала присмак пилу, свинцю, сліз і болю. Я бачила всіх цих дітей, любих серцю дітей – мертвими. Я не встигала закривати їхні очі і вся здригалась, коли їх самих ховали під слова: “Душі й тіло ми положимо за нашу свободу”. Я йшла по Майдану вся у сльозах і сажі, нещасна і знедолена, розпатлана і в чорному. Повз мене пробігали лікарі, журналісти, священики і матері. Чи помітили вони мене? Не знаю. Мені хотілось їх усіх обійняти і пригорнути до себе, але не могла. Та одне я точно знала: вони не самотні. У них є НАДІЯ і БОГ, який їх завжди оберігає…

Ваша Матір, Україна

P.S. Пам’ятайте: кожній війні приходить кінець і за ніччю йде світанок…

 
 Тихі колискові

Мій милий друже!..

Де ти був? Коли мені

Було так на душі погано?

Невже ти мене забув?..

Чому ж , мій милий друже?

Ти до мене не завітав,

коли за моїми дверима

Лунали постріли і йшла війна?

Чому про мене ти не згадав?

Коли мені було так потрібно,

тихі колискові ти мені не співав

На моїй душі були сотні поранень!

Але мене ніхто не заспокоїв і не обійняв.

Коли двері за тобою зачинились,

«Я повернусь « - ти промовив.

А я ж рахувала годиника цокіт,

а ти так і не приходив...

В цій холодній війні,

Я залишилась сама...

Усіма покинута

Зовсім , зовсім одна...

Мені так хотілось заснути,

Очі злипалися

Але спати не можна було,

Бо ці звуки пострілів все не припинялися...

Мій милий друже!.. Ти завжди казав,
Що ти мене не полишеш.

Чи знав ти , що у такий

неспокійний час, ти мене залишиш?

І зачинивши за собою двері , ти пішов.

А перед тим на прощання обійняв

Я чула в далині твої кроки

А потім перший постріл пролунав...

В моїй голові усе змішалось

Завивання вітру і дверей рипання,

Я чула , як зривались бомби

Чула твої колискові і своє тихе схлипування...

Чула ще спів птахів я

Більшого я не можу пригадати,

Ох , мій милий друже!..

Чи обіцяєш ти, мене більше не покидати?

Ніколи не залишати?!
І поки ця війна буде тривати,

Чи будеш , ти кожного вечора,
тихі колискові мені співати?..