Трохи про літо посеред осені

Знаєте, люблю я літо. Попри цю страшенну завжди жару, завжди любила і люблю. Але це літо було іншим. Мабуть, вперше за мої 17 літніх пір року, я хотіла, щоб цьогорічне закінчилось. Сумне воно було, дуже і дуже сумне. Коли не відходиш від новин і з кожним разом вони все страшніші і трагічніші, нічого вже не може радувати і тішити. 
  Пам'ятаю одного разу, у серпні, я поверталась з якоїсь держустанови, втомленна і роздратована (бо хіба можливо повертатись з держустанов щасливим?), попленталась ще на ринок за якимось фруктами. І так через півгодини я вже пленталась додому з пакетом персиків. Дорога додому проходила через дуже шумну і людну вулицю. Дивно, але в цей момент я відчула себе просто щасливою. "Ось я повертаюсь до свого дому, з пакетом свіженьких персиків, поруч мене люди, спокійні і живуть своїм життям. А ще мирне небо над головою". І такі тихі слова у голові: "Боже, бережи нас! Даруй нам усім спокій і мир щодня"
Дивно, що такі просто й елементарні речі ми починаємо помічати, ціннувати і всіма силами оберігати, коли небезпека на нашому порозі. Такі уроки коштують дуже дорого. Та я знаю, що все погане скоро закінчиться, мир і спокій знову повернуться до нас і ми і надалі будемо ціннувати такі просто речі, як тихе небо, усмішки близьких людей, рідний дім і навіть той самий пакет з персиками...

Про прочитане і перечитане

...Знаєте, я ще той тип людей (рідкісний напевно), у кого список запланованних до прочитання книг у 3, та ні 4 рази більший аніж той, що я вже прочитала :) І як скажите з цим боротись? Аж страшно уявити, що буде якщо я не буду мати і тих дорогоцінних вільних хвилин для книжок. Залишається тільки надіятись, що перед сном, під ковдрою з фонариком буду дочитувати ті декілька рядочків чергової, страшенно цікавої книги. Ех, бо хто ж знає, з ким я ділитиму кімнату у гуртожитку. Дай Боже, щоб з кимось читаючим ... :)
  А ще я ніколи не могла зрозуміти, чому старші люди, які так багато читали у юнності, в старшому віці нічого крім газет і квитанцій більше нічого і не читають. Це так сумно. Ех, хоч би мені такою не стати. Цікаво, а через 10-20 років як багато буде читаючого люду? Ну, я то точно буду своїм дітям\внукам казки читати, хоч би якою старомодною матусею чи бабцею я не здавалась іншим :)
 А взагалі, про книжки можна довго роздумувати і писати. Мораль мого допису така: Читайте більше книжок, вони формують вас як особистостей! :)

...Якщо у липні я відпочивала, набиралась сил і вражень, то у серпні все було навпаки. Останній місяць літа у мене почав асоціюватись зі словами: "Справи" і "Документи". Дууууууже багато справ і документів. Майже весь свій час я проводила, як не в одній держустанові, то в іншій. Але я  з гідністю можу вважати себе маленьким героєм, бо навіть попри зайнятість і біганину за довідками, я спромоглась присвятити декілька вільних хвилин книгам :) 

У серпні я прочитала:

• Алан Бредлі "Солодкість на кінчику пирога", "Бур'ян, що оповив сумку ката"

• Роберт Гелбрейт "Поклик зозулі"

• Ніл Гейман "Океан в кінці дороги"       

• Катаріна Кіері "Зовсім не Аполлон"

 1. "Солодкість на кінчику пирога" і "Бур'ян, що оповив сумку ката". Справжнім відкриттям місяця стали для мене книги Алана Бредлі. Скажіть, і як тільки, я безсовісна - могла відкладати читання "Солодкість на кінчику пирога"? А дарма відкладала, бо книга варта, щоб її прочитати! Історія про 11-річну Флавію де Льюс, яка живе в великому англійському помісті, якось зживається на одній території з старшими і дуже вредними сестрами і батьком, який живе лише у світі поштових марок. Та найцікавіше те, що у свої 11 років, Флавія справжній геній у царині хімії. Перші 50 сторінок, я ніяк не могла повірити: "Як в 11 років? Геній у хімії?". Все це було для мене дивним, але пересиливши тих 50 сторінок, я зрозуміла, що читаю дуже хороший детектив, мені цікаво спостерігати за пригодами і розслідуванням головної героїні, та й сама Флавія особистість дуже цікава і харизматична. Насолодившись вдосталь першою частиною, смакуючи хороший авторський стиль і захоплюючий сюжет, я швиденько взялась за другу частину, а саме "Бур'ян, що оповив сумку ката" (Сорняк, обвивший сумку палача). Читаючи продовження, я зрозуміла, що друга книга ще цікавіша і пригод вдвоє більше! Нові герої, нові локації, нове вбивство, а з ним і нове розслідування :) А що ще треба для щастя книгомана? Правильно, продовження, яке я вже до речі читаю :Р Називається "Копченний оселедець без гірчиці", та про цю книгу піде мова вже у наступних моїх дописах :)


2. "Поклик зозулі". Ну, а ця книга у мене проходить під грифом "Розчарування місяця" :( Я, наївна, купилась на те, що "Поклик зозулі" належить перу Джоан Роулінг. "Ну, ж не може матуся Ро погано писати", - думала я, коли всоте тримала цю книгу у книгарні, чи коли нарешті завантажила її електронну версію на свій pocketbook.  З величезною цікавісттю і захопленням я взялась за ці 700 сторінок і з трепетом чекала, що ж там приготувала для своїх вірних читачів, пані Роулінг. А не тут то було, я вам скажу, мої любі друзі :( За розкішним рекламним ефектом (адже Дж. Роулінг писала під псевдонімом, про який дуже швидко, дізнався увесь світ) і надзвичайно красивою обкладинкою ховався звичайнісінький детективичик (бо детективом це важко назвати) з посередннім сюжетом і такою ж розв'язкою. Десь на просторах Інтернету я наткнулась на рецензію, де читачка розхвалюючи "Поклик зозулі", назвала Роулінг - новою Агатою Крісті. Не хочу ображати талановиту Роулінг, книги якої є у списку моїх найулюбленніших, але вибачте, порівняти її детектив з детективами геніальної леді Агати? Ну це вже занадто. Мораль мого відгуку така: "Дорога Джоан Роулінг! Королева детективів з тебе поки що ніяка, але у наших серцях ти завжди залишишся, як неперевершена матуся Гаррі Поттера!" :)

3. "Океан в кінці дороги". Ох, Ніл Гейман, як багато я про тебе чула, скільки вже хвалебних рецензій на твої книги я перечитала і ось, я нарешті тримаю у руках твою книгу "Океан в кінці дороги". Інтригуюча анотація, сотні позитивних рецензій, дуже красива обкладинка і всю свою увагу, декілька годин вільного часу і серце читача я відала вам, дорогий автор :) Ну, що ж тут можна сказати? Ніл Гейман прекрасно пише казки для дорослих і "Океан в кінці дороги" явний тому приклад. Цю книгу легко можна розібрати на сотні чудових цитат і мудрих думок + заворожують усі ці описи, порівняння і пейзажі. Читаючи цю історію,  я розуміла, що читаю щось дуже незвичайне, особливе, але місцями не завжди приємне. Черв'яки у нозі - це не найкраща реклама, погодьтесь :) Але якщо не зважати на декілька таких моментів і деяких ну дуже неординарних героїв - то книжка заворожує з перших сторінок і вже не відпускає. І в майбутньому я з превеликою радістю почитаю ще якесь літературне творіння Ніла Геймана.

3. "Зовсім не Аполлон". Бувало у вас, що читаючи ту чи іншу книгу, ви розумієте, ніби вона списана з вас? Ніби, авторка живе  з вами в одному будинку чи то просто заглянула вам у душу? Ось таке саме дежавю я відчувала протягом усіх 300 сторінок книги Катаріни Кіери "Зовсім не Аполлон". 15-річна Лаура, типова школярка, зі своїми типовими тараканами у голові (нам усім колись було 15 :), сімейними драмами і проблемами, властивими 15-річним, закохується в... А не скажу у кого закохується, краще прочитайте самі :Р Не хочу я розкривати усі карти, що й до чого ви зрозумієте вже з перших сторінок. Єдине, на що можу натякнути, що це не якийсь там типово-сопливий фанфік, а справді чудова книга для підлітків, написана гарним стилем талановитою письменницею. До речі, Катаріна Кіері отримала якусь там дуже круту і шикарну швецьку премію за книгу "Зовсім не Аполлон". А наостанок поділюсь з вами однією з цитат, теж з цієї книги:
"Може, закоханість і перетворює тебе на обраного, не такого, як усі, але в той же час ти стаєш одиноким. Закоханість пов'язана з самотністю. Принаймні якщо закохатися не там, не в того і не тоді, коли треба."
Ну, що тут можна ще додати?  :) Просто читайте і побільше вам хороших книг! :)
                                                                                         
                                                                                        Щиро ваша, Dianela Birdy

Поки натхнення не покинуло мене, швиденько берусь за написання відгуків на книги, прочитанні у серпні. Ну, а ви вже за доброю традицією - заварюйте чайок\каву, біжіть за печеньками і чекайте моєї писанини! :)

...Ох, а липень був справді насиченний враженнями і багатий на книжки. В середині літа я нарешті здійснила свою вже давно омріяну поїздку у Польщу і навіть там я не розлучалсь зі своєю електроннкою. Отож, маленький розбір польотів :)
За липень я встигла прочитати:

•   Наталія Гурницька "Мелодія кави у тональності кардамону"
•   Кіра Касс - трилогія "Відбір"
•   Керстін Гір "Таймлесс. Смарагдова книга"
•   Надійка Гербіш "Художниця"
•   Джессіка Брокмоул "Листи з острова Скай"

1. "Мелодія кави у тональності кардамону".. На такі книжки навіть важко писати якісь рецензії чи відгуки. Ти просто читаєш їх не відриваючи очей від сторінок, ходиш по квартирі, не розлучаюсь з книжкою, переживаєш з головними героями і просто плачеш, коли доходиш до фіналу.  Я просто закохалась у цю книгу і мені важко підібрати усі слова в якийсь порядок і пристойний вигляд, щоб описати увесь мій захват цим романом. Взагалі, особистість я дуже скептична і мене важко чимось здивувати, вже не кажучи, щоб примусити пустити сльозу від книги, але тут я просто ридала :) Чесно :) Не хочу тут писати ніяких спойлерів, а анотацію ви і самі зможете знайти, трохи погугливши. Можу виділити лише декілька основних моментів, які мене найбільше захопили чи заінтригували у цій книзі

      Львів 19 століття. Ну, скажіть, що може бути кращим ніж описи міста Лева 19 століття, з усіма його вуличками, з описом побуту його тодішніх мешканців. А цей аромат кави з присмаком кардамону, що супроводжує тебе протягом усієї книги? А ці розкішні сукні і зачіски львівських панянок? 

    Тема забороненого кохання. Ну тут взагалі, немає чого додати. Просто читайте :) Любовна лінія у романі вистроїна дуже детально і описано все дуже чуттливо. Можу лише додати, що вікова різниця між головними героями пристойна, але роман це аж ніяк не псує.

2. Трилогія "Відбір". Ну, а ці три книги я "проковтнула" за ліченні дні :) Давненько я не читала таких якісних, а головне цікавих антиутопій. Ось, що говорить анотація:

      Для 35 дівчат це шанс, який випадає один раз в житті. Шанс порвати з набридливим життям, на яку вони були приречені з народження. Шанс опинитися в світі розкішних вбрань і виблискуючих коштовностей. Шанс завоювати серце чудового принца. 

Однак Америка Сінгер не хоче брати участь в цих змаганнях. Вона не хоче боротися за корону, не хоче жити в палаці. Адже заради цього їй доведеться розлучитися з коханим. Але коли дівчина зустрічає принца, її починає мучити питання: порівнянне то життя, про яке вона мріяла, з тим, яке вона собі навіть уявити не могла ...

Від себе можу додати, що це чудова казка на сучасний лад. З цією антиутопією мені пощастило, бо я вже втомилась від жорстокості, вбивств й ігор на виживання. Захотілось чогось казкового і чарівного :) Якщо ви теж засумували за таким - рекомендую прочитати цю трилогію :) Тільки не лякайтесь дивних імен чи не кожного з персонажів "Відбору".

3. "Таймлесс. Смарагдова книга". Нарештіііііі, нарештіііі я дочитала цю трилогію. "Смарагдова книга" була останньою з серії про пригоди та подорожі у часі, юнної Гвендолін Шеферд. В цілому книжка мені сподобалась, думаю, ще не раз до неї повернусь. Єдине, що розчарувало: фінал. Таке відчуття, ніби К.Гір це все дістало і вона хотіла якнайшвидше покінчити з усім цім сімейством Шефердів і де Віллерами з їхніми подорожами в часі і таємними ложами. Розмазаний одним словом кінець. Але подорожі у часі, усі ці бали і підготовка до них, включаючи підбір сукні і височезного парика (ну бо як вдягались у 17-18 столітті) було дуже цікаво читати. Любовна лінія теж непоганенька) І окреме спасибі авторці за описи Лондона *_* Отож, якщо я вас заінтригувала, швиденько беріться за читання трилогії "Таймлесс". Думаю, байдужими  вона вас не залишить.

4. "Художниця". Ну, а ця книга стала для мене відкриттям місяця. Маленька історія, розміром в 139 сторінок на електронній книжці - змогла мене глибоко вразити, примусила багато над чим задуматись, а то і пустити сльозу ( якісь сльозливі книжки мені попадаються останнім часом :) Прочитати "Художницю" я збиралась 2 роки і нарешті зібралась. Завантаживши її, я чекала легкого і затишного чтива, цілком у стилі Надійки Гербіш. Хоча вже по анотації я мала зрозуміти, що тут не буде ніяких "чоколядових" історій (хоч як я люблю їх). 

У «Художниці» багато болю і багато радості, багато запитань і значно менше відповідей. У книзі - становлення молодої дівчини як, власне, дівчини-жінки, як особистості і як художниці.

"Ця книжка – для всіх донечок, які росли без татів — і несамовито про них мріяли. Для тих, хто розчарувався і не вірить, що десь є вихід, для тих, кому боляче. Для тих, кому немає з ким про це поговорити. І для тих, хто боїться мріяти – але все одно мріє."
Головна героїня переживає всі жахи і неприємності підліткового періоду, робить найгірші можливі помилки, але не перестає мріяти і шукати.

Ну, і де б я могла подумати, що Гербіш може писати такі книги. Так глибоко і чуттливо писати про біль, про зраду, про помилки, про самотність і гірки досвід. Ця історія юнної Неждани, донечки, яка росла без тата, яка робила помилки, спотикалась, падала, ставила запитання, шукала на них відповіді і врешті їх знайшла... 

5. "Листи з острова Скай". Чудова і неймовірна історія любові у листах. Елспет, 

поетеса, заміжня жінка, яка мешкає на острові Скай у Шотландії отримує листа від Девіда, американського студента, в якому той описує свої враження від її віршів. Так зав'яжеться їхня переписка, а з нею прийде і любов, яка переживе усі життєві негаразди, велечезну відстань і навіть дві світові війни. 

Отож, якщо вам просто хочеться прочитати щось ніжне і обов'язково про любов - не оминайте цю книгу. 

До речі, роман "Листи з острова Скай" і справді написано в епістолярному жанрі :)

Парапапам... :) Нарешті я повернулась на свій блог, а то вже дуже сумно і тут було останніми днями (а точніше місяцями :) Хоч і сумніваюсь, що крім мене його хтось відвідує, та я вирішила продовжувати традицію написання відгуків про ті чи інші прочитані мною книги. А може раптом хтось завітає на мій скромний блог, прочитає мій коментар і захоче прочитати якусь книжку, тоді я буду щаслива :) Навіть заради однієї людини я готова вести цю сторінку і писати відгуки.
Ну, що ж запасаємось чаєм\кавою, печеньками і готуємось до книжкових посиденьок :)