Канікули вже позаду, робочий тиждень тільки-но розпочався, а до мене вгості навідалась муза і я не могла не дописати щось у блог. Вже по старій, добрій традиції - книжкові відгуки в студію! :)
Цього разу -
 III. Грудень

• Ельчин Сафарлі "Рецепти щастя"
• Джон Грін "Винні зірки"
• Карлос Руїс Сафон "Гра янгола"

Ця книга дуже душевна, я б навіть сказала, вона лікує душу. Тут немає якоїсь філософії і Ельчин Сафарлі не винаходить велосипед, але усе дуже просто, затишно і душевно-тепло. Це такі собі нотатки із особистого щоденника, власні спостереження, висновки, смачні рецептки і неймовірні описи Стамбула. Після цієї книги, мені самій страшно захотілось побувати в країні, де сходиться Захід і Схід, європейські традиції і азіатський менталітет. А ще читаючи "Рецепти щастя" я дуже шкодувала, що немаю паперової версії цієї книги, адже хотілось підкреслювати олівчиком кожну цитату.
Ось наприклад:
"Іноді для щастя достатньо теплого ліжка, гуртки гарячої кави і ... тарілочки пасти." Або ж:
«Твої» люди завжди з тобою, поруч, не важливо, як і де, - на сусідній табуретці або у віконці скайпу"

  

Коли ця книга і цей фільм набули такої великої популярності - я свято переконувала себе, що не буду читати ні першого, ні дивитись другого. І ось одного чудового, грудневого вечора, коли у двері до мене непомітно постукала депресія і мені захотілось подивитись чогось підліткового і сопливого, саме екранізація "Винні зірки" виявилась під рукою. Яким ж було моє здивування, коли я побачила, що цей мейнстрімовий фільм не такий вже й поганий. Звичайно, він не тягне на шедевр сучасного кінематографу, але ідея якась в ньому є, актори підібрані вдало, та й музика просто до мурашок. І це мене підкупило. Та й тема хвороби - не залишає нікого байдужим. Плюс сподобались мені відсилки до історії про Анну Франк.  І може оправдання мені немає, але вже вночі я після перегляду екранізації, я почала читати саму книжку. Звичайно, під саундтреки з фільму. І зовсім, не шкодую витраченого часу. Книга невелика, але багато що відкриває перед юним читачем. Адже ми усі співчуваємо хворим, але мало знаємо про те, як вони живуть і що залишається за кадром. Але ця книга не тільки про хворобу, вона про любов. Про любов, яка навіть сильніша за хворобу і смерть.

 

Творами Карлоса Руїса Сафона, я не перестаю захоплюватись. Читаючи чергове його творіння, я зловила себе на думці, що не можу відірватись і читаю всюди і весь час. А попробуйте відволіктись, коли читаєте таку цікаву книженцію. Це продовження "Тіні вітру", тут знову перед читачем постає загадковий Цвинтар забутих книг і як на долоні простягається ціла Барселона ( подумками я вже пакувала туди валізи). Та тут вже інші головні герої, інша сюжетна лінія і загадок вдвоє більше. Що пише в анотації:

"Дивна історія Давида, молодого журналіста з "міста магів і алхіміків" Барселони, якому таємничий видавець, підозріло схожий на одного з вікопомних Князів Темряви, замовляє якусь Книгу ...

Чим не останній спосіб прославитися для чоловіка, який перетворив твір друга в шедевр, але не зумів написати шедевр власний, втратив кохану жінку і вмирає від невиліковної хвороби?

Але всі, хто намагався написати Книгу до Давида, вже загинули при загадкових обставинах. Всі, хто був хоч якось пов'язаний з процесом написання, - теж.

Чому це сталося? Чому продовжує відбуватися?

Як тільки Давид намагається знайти відповідь на ці питання, - йому відразу стає ясно: Темрява не любить, коли смертні втручаються в її межі."
Інтригує, чи не так?  До речі, цикл "Цвинтаря забутих книг" можна читати в довільному порядку, тобто ви можете і не починати з першої частини, а наприклад взятись одразу за третю, а потім за першу. Читати може, як душа забажає, головне просто отримувати від цього задоволення. А тут - воно гарантоване. 

Якщо мені б довелось описувати свій книжковий жовтень - то це були б просто пусті рядки. На превеликий жаль, окрім підручників і конспектів, ніяких інших книжок я у жовтні не бачила. Тому, щоб на моїй сторінці не було пустих полів, я одразу перейду до листопада. 
 Отож,
II. Листопад 2014

• Карлос Руїс Сафон "Тінь вітру"
• Касандра Клер "Механічний ангел"
• Крістіна Спрінгер "Захоплююча еспрессологія"

Цього автора я можу сміливо назвати відкриттям року! Давно я вже не читала таких якісних, а головне цікавих книг. Ця захопила мене просто з перших сторінок і я буквально, закохалась в іспанську літературу. Щоб не розписувати далі свого захвату і похвали автору, залишу нижче анотацію, вона розповість усе краще за мене :)

Дія роману починається в 1945 році в Барселоні, де герой, будучи ще десятирічним хлопчиком, знайомиться з таємничої книгою, яка абсолютно змінює його життя. Протягом двадцяти років герой намагається розгадати таємниці, пов'язані з цією книгою, зустрічаючи на своєму шляху дивних незнайомців, сліпуче красивих жінок, вивчаючи занедбані володіння проклятого роду і намагаючись зрозуміти незрозумілі обставини, пов'язані з життям людей, сповнених пекучою любов'ю і не менш лютою ненавистю. Заплутаний сюжет, немов скручений по спіралі, веде читача в невідомі таємниці свідомості, вражаючи уяву своєю багатозначністю.

Інтригує, чи не так? :) Якщо ви засумували за якісною літературою, за пригодами і таємницями - запрошую на сторінки книги "Тінь вітру". І гарантую після цієї книги, вам як і мені страшенно захочеться в Барселону ;)

Якщо в першу книгу я просто закохалась, то цю я просто зненавиділа. Взялась я за неї в надії, хоч і на сторінках, але помандрувати вікторіанською Англією. А натомість я отримала цілий комплект якоїсь нечисті, яка влаштовує гидкі шабаші і де в кожного героя якісь дивні родинні таємниці. Якась Санта-Барбара просто :(. Книга виявилась нудною, пригоди ніякими, а любовна лінія - посередня. Ця серія нараховує ще дві книги, але у мене немає жодного бажання за них братись. Щоб мандрувати вікторіанською Англією - все ж краще братись за письменників тих часів. Вони хоч знали про що писати :)

Ну, а ця книга - це такий конкретний середнячок. Нічого грандіозного я від неї і не очікувала, але як справжня кавоманка, не могла пройти повз. 

Сімнадцятирічна Джейн Тернер працює баристою в кав'ярні Wired Joe's і таємно закохана в Уїлла, симпатичного студента-завсідника. Джейн давно веде «еспрессологічний» щоденник, в якому з дивовижною точністю співвідносить характери клієнтів з кавовими напоями, які ті замовляють. І Уїлл, якщо вірити кавовій психології, абсолютно не підходить їй в кохані...Коли про зошит і дивний каво-психологічний талант міс Тернер дізнаються сторонні, еспрессологія виходить на новий рівень. Завдяки Джейн сотні самотніх сердець зігріє любов, але їй самій доведеться пережити чимало труднощів.  

Вже по анотації я зрозуміла, що це легке, мімішне чтиво. І не помилилась. Книга легка, тут немає якихось філософських тем чи глибокого змісту. Просто про життя 17-річної дівчини, про каву і звичайно ж, про любов. Якщо вам хочеться розслабитись і не забивати мозок, холодними вечорами - "Захоплююча еспрессологія" саме те, що лікар прописав :) 

Більше про книги, прочитанні у грудні - вже у моєму наступному дописі :) А поки писатиму, ви не забувайте запастись запашною кавою і хорошою музикою :) І тоді хороший настрій - забезпечений.                    

  Якщо іншим осінь зазвичай дарує натхнення, то моя "добра" осінь 2014 вижала з мене усі соки і зовсім не залишала часу на якісь інші справи, окрім навчання. Власне, тому цілу осінь і ще добрий шматок зими на моєму блозі було так порожньо і буквально літало перекотиполе. Та коли на календарі з'явилась позначка "2 січня" я зрозуміла, що треба виправлятись, шукати музу і писати, писати і ще раз писати щось у своєму блозі. І найперше чим я хочу з вами поділитись - це трохи розповідей і вражень про книги, прочитанні мною за чотири місяці. Їх не так вже й багато, але мені буде приємно розповісти про ці декілька книжечок. А раптом хтось чекав на мої міні-рецензії чи й сам шукає, яку б книгу прочитати :). 

 Якщо у вас є якісь запитання, рекомендації чи побажання - це все ви можете залишити на моїй сторінці в аску:
http://ask.fm/coffeewithangel

Отож, вйо до книжкових відгуків :)
І. Вересень 2014

• Алан Бредлі "Копченний оселедець без гірчиці"
• Олександр Дюма "Три мушкетери" 
• Жаклін Уілсон "Уроки кохання"
• Кетрін Фішер "Інкарцерон"
• Володимир Набоков "Чарівник"

Алан Бредлі не перестає мене приємно дивувати. Чергова книга і я знову захоплена і ще три дні ходжу під враженням. Здавалось, що ховається за такою дитячою обкладинкою третьої частини про пригоди Флафії деЛьюс? А ховається там дуже непоганий детектив за усіма англійськими традиціями, скажу я вам. Ось, що нам розповідає анотація:
У старовинному англійському маєтку Букшоу мешкають останні представники аристократичного роду - ексцентричний полковник де Льюс і три його дочки. Поки полковник гарячково шукає способи врятувати сім'ю від банкрутства, розпродаючи колекцію марок і родове столове срібло, дві старші донечки, Офелія і Дафна, грають з молодшою в інквізицію, але Флавії не до ігор, вона зайнята черговим розслідуванням. Цього вже цілком достатньо, щоб зійти з розуму, але до всього іншого на території Букшоу здійснюють напад на циганку-ворожку, яка розбила табір у лісі, а Флавія знову знаходить труп - на тризубці фонтану - хтось, явно не позбавлений цинізму і почуття гумору , повісив місцевого пройдисвіта Брукі Хейрвуда. За розслідування береться упертий інспектор Хьюіт, як звичайно, недооцінюючи розшукні таланти всюдисущої одинадцятирічної дівчинки з Букшоу. Хто як не Флавія з її настирливістю, розумом і невгамовною цікавістю зуміє пов'язати низку зникнень, смертей, крадіжок і викрадень, що трапилися в найтихішому Бішоп-Лейсі за останні роки.  

Особисто мені, книга запам'яталась захопливими пригодами і цікавими розслідуваннями головної героїні Флафії (до речі, у цій ж книзі автор ще краще відкриває перед нами характери 11-річної дівчинки і всього її сімейства). Не скажу, що в цьому детективі все дуже заплутано й інтрига просто величезна. Ні, звичайно він не може конкурувати з творіннями Агати Крісті чи Артура Конан Дойла, але я зовсім не шкодую витраченого часу і вже з нетерпінням чекаю миті, коли візьмусь за четверту книгу Алана Бредлі, а саме: "О, я від примар хвора". 
(Якщо вас зацікавили інші книги Алана Бредлі, відгуки на них ви зможете знайти тут:
http://dianelabirdy.blogspot.com/2014/09/blog-post_99.html

Ну, а на цю книгу і рецензій писати ніяких не треба - усі і так знають, що вона прекрасна і вже давно стала еталоном францюзької класики. 

Мені хоч соромно це визнати, але дісталась я до цієї книги тільки у 17 років і навіть трохи шкодую, що не читала її раніше. Коли мені було 11 років, моя бабуся настійливо рекомендувала мені прочитати "Трьох мушкетерів", а я як мале, юне дитя так само настійливо відмовлялась ( бо хто ж хоче щось робити, коли його примушують?). І так продовжувалось 6 років, поки моя люба бабуся врешті не втомилась і не здала позиції. Усе було б чудово, якби одного прекрасного дня я не підійшла до бабці і не сказала: "А давайте ваших мушкетерів. Я прочитаю". Ох, і довго сміялась моя бабця і мушу визнати, вона перемогла. Книга виявилась дійсно чудовою. Місцями я сміялась, місцями співпереживала разом із головними героями. І сказати чесно, я просто закохалась в цю чарівну четвірку, хоч вони ще й ті бешкетники :) 

Ну, а якщо ви вже читали цю книгу і вам мало - то рекомендую до перегляду британський серіал "Мушкетери" 2014 року випуску. Спільного із сюжетом книги там небагато, але серіал від того ще цікавіший. 

Якщо ви не любите хоч і гарно написану, але дитячу літературу - то ця книга явно не для вас і ви можете легко перейти до наступних моїх відгуків. Буду відвертою: ця книга для любителів. Хоч написана вона для дівчаток вікової категорії 13-15 років, у ній піднімаються дорослі проблеми. Вона про батьків, які часто бувають строгими, вона про однокласників, які дуже часто тебе не розуміють і шукають приводу з тебе поглузувати, а ще ця книга про любов. Про небезпечне почуття, якому не варто піддаватись, особливо якщо тобі 15, а твоєю симпатією стає дорослий вчитель малювання. Власне, ця ідея мене захопила і я вирішила прочитати цю книгу у свої "вже давно не 14". Часами я сиділа заворожена цією книгою, а часом мене просто виводила із себе наївність головної героїні і відсутність будь-якого логічного мислення в її батьків чи того самого вчителя малювання. У дечому ця книга мене розізлила, у дечому - ж навчила. Та загалом, якщо ви не підпадаєте під категорію 13-15 категорію - беріться за щось серйозніше :)

Розчаруванням місяця, стала книга, назву якої я навіть не можу нормально вимовити. "І як я взагалі натрапила на цей брєд сивої кобили",- думала я, коли примушувала себе пересилити  400 сторінок цієї книженції. Хоч я і рідко пишу щось негативне про книги, але ця виявилась рідкісною дурнею. Нудно, нудно і ще раз нудно. Зараз читаючи анотацію, я не можу зрозуміти, як я на це купилась:

Уявіть собі в'язницю - величезний надскладний пристрій, в якому поміщений цілий світ: ліси і дороги, міста і моря. Уявіть в'язня, позбавленого пам'яті, але якиц вірить, що він прийшов ззовні, хоча в'язниця запечатана століття тому, і лише одна людина, що увійшла до легенди, зуміла вибратися з неї. Уявіть суспільство, де час зупинився на сімнадцятому столітті, де співіснують середньовічний етикет і заборонені електронні прилади. Уявіть дівчину, яка живе в розкішному маєтку, приречену на ненависний для неї шлюб, залучена в таємну змову з метою вбивства, якого вона одночасно страшиться і бажає. Він - всередині, вона - зовні, але обидва невільні. Уявіть наслідки війни, яка скалічила Місяць; сім кілець у формі черепів із захованими в них вкраденими життями; літаючий корабель; Стіну на краю світу. Уявіть неможливе. Уявіть собі Інкарцерон.

Хоча більшість рецензій і читачів цієї книги мене свято переконували, що це вартісне чтиво. Воно чтивом, власне і виявилось, але далеко не вартісним. А що там ще наркоманського Кетрін Фішер приготувала для свої читачів (написана ще і друга частина), я навіть знати не хочу :\

Останньою книгою прочитаною у вересні, був "Чарівник" Володимира Набокова. Прочитала я цю маленьку книжечку за 20 хвилин в електричці. І цілу дорогу від неї відходила. "Чарівник" - це надзвичайно сумна і трагічна історія. Власне, ця книга була першими кроками Набокова до всім відомої і скандальної "Лоліти". Тут також піднімається проблема педофілії.

"Чарівник" - ця книга не для всіх. Читаючи цю повість, мені було то гидко і відразливо, а то просто хотілось плакати. Ця книга, не з тих, які хочеться перечитувати. Хоча вона і виглядає доволі мило на моїй книжковій поличці, дякуючи моєму чудовому Шпроту :)

Якщо ви психологічно не готові до таких книг, як "Чарівник" - моя вам порада, беріться за щось легше і значно оптимістичне :) А таких книг, повірте вистачає)

Бажаю побільше хороших книг і просто хорошого настрою!

  2015 уже вільно крокує по планеті і так само впевнено оселяється на наших календарях - з чим власне, я і хочу привітати своїх дорогих читачів! :) Хочу побажати вам у новому році миру, радості, домашнього затишку, хороших людей і побільше посмішок. Також бажаю нових досягнень, великих перемог та маленьких відкриттів. Не бійтесь розвиватись, самовдосконалюватись і здійснювати свої мрії!
  Зовсім не випадково, я обрала фоном ось таке світле фото :) Хочу побажати вам у новому році - якнайбільше світла! І не тільки у ваших домівках, але й у ваших серцях. І не бійтесь ділитись цим світлом з іншими :)
  Ну, і вже за старою традицією - ви заварюєте каву\чай, а я пишу відгуки на прочитанні мною книжки чи просто трохи своїх роздумів. Але попереджаю: цього разу беріть горнятка чим побільше, бо у мене назбиралось ой як багато боргів на книжкові відгуки :)
  Приємного вам кавування\чаювання і побільше чудес у новому 2015 році!