Про щастя книгомана і не тільки...

ЗНО ( "знущання над одинадцятикласниками") вже позаду, тож я з чистим сумлінням можу читати, що душа забажає :) Коли починаю читати якусь нову, страшенно цікаву книжку чи гортаю вже перечитану - у такі хвилини я розумію, як мало треба для щастя. І сьогодні я збираюсь поділитись з вами цим щастям, а точніше детальніше розповісти, що ж я читала ці дні і що у ці дні поселилось на моїй книжковій поличці.

Книга намбер ван, яку я прочитала з початком червня і яка дуже мене зачепила - це  "Енн із Зелених Дахів" Люсі Мод- Монтгомері . Я вже писала про неї раніше, але не можу втриматись, щоб не написати ще. Бо ця книга таки заслуговує на увагу. Здавалось, така легка, дитяча книженція, але вже з перших сторінок я зрозуміла, що вона надовго поселиться у списку моїх улюблених.  Ця історія про риженьку сироту на ім'я Енн, яку зовсім випадково беруть до себе на виховання брат і сестра, Метью й Марілла Катберти. Що з цього вийде - читайте самі. Від себе можу додати, що книга повчальна і дуже житьєрадісна, її легко можна розібрати на цитати. Оскільки, це цілий цикл, що складається з 8 книг про Енн і її життя,  я вже не можу дочекатись, щоб взятись за читання 2 частини :)

Наступна книга про яку, ну не можу, щоб не написати - це збірка "Теплі історії про талановитих людей". Власне, ці історії дуже мене надихнули, багато чого навчили і взагалі, книга справила дуже приємне враження. Примусила сміятись Лариса Денисенко з її веселою "Історією про те, як смерть вчила не боятися її атрибутики". Неабияк здивувала (я б навіть сказала, приємно здивувала) Ірена Карпа з її "Історією про те, чим міряти успіх" чи "Історією про любов до себе, хворобу та зцілення". Багато професійних порад я взяла від журналіста Сергія Лещенка і його "Історії про те, як не боятися" й " Історії про (не)безпеку роботи журналіста". Неабияк надихнула "Історія про вірус писання" від Наталки Сняданко. Ця книга теж багата на всілякі цікаві цитати, якими я поділюсь в наступних постах свого блогу. А щодо цієї книги - рекомендую до прочитання, бо гадаю кожен у ній знайде щось для себе.

Третя книжка стала для мене просто каторгою. Називається ця мука - "Останній лист від твого коханого" Джорджо Мойес. Я покладала великі надії на цю книгу, усе просто "кричало", що книга варта прочитання : і красива обкладинка, і численні рецензії, і відгуки відомих критиків та журналістів. Зачарувала мене і анотація :"1960 рік. Англія. Дженніфер Стерлінг опам'ятовується на лікарняному ліжку після страшної автомобільної катастрофи. Вона не може згадати ні обставин аварії , ні свого багатого чоловіка, ні навіть те , як її звати. Навколишній світ був чужим для неї до тих пір , поки вона не наткнулася на листи, адресовані їй і підписані просто буквою "Б". Їх автор зізнавався Дженніфер в любові і благав її піти від чоловіка .
Вже в XXI столітті Еллі , молодий репортер , знаходить один з листів в архіві своєї газети . Вона сподівається , що журналістське розслідування долі героїв цього послання не тільки допоможе відновити їй похитнулася кар'єру , але й підкаже , як знайти вихід з непростої ситуації в особистому житті ..."
Та за красивою обкладинкою, ховався банальний жіночий романчик, де у всіх є коханці, всі одне з одним сплять - і все це письменниця назвала "чистим і вічним коханням". Не буду сперечатись, що ідея роману дуже цікава і гарна, дві сюжетних лінії, таємничі листи - все це зачаровує, але те, як письменниця це подала - мене не вразило, а навпаки відштовхнуло. Ці банальні репліки, нудні описи і головні герої, які часом страшенно не подобались. Ідея - просто цукерочка, а Джордожо Мойес  взяла і зіпсувала все. 
Загалом, я ледве витримала ці 500 сторінок і даний роман мене просто розчарува. Хоча обкладинка гарна...



Ну, і книга, яку я дочитала буквально сьогодні вранці - "Терапія злочину" Зигмунта Мілошевського. Я і не осмілювалась мріяти, щоб ії прочитати, але моя чудова Олічка це легко виправила і подарувала мені цю книгу :) Дякую моїй чудовій porzeczci :)
Ось про що ця книга:
Прокурора Шацького викликають на місце подій у зв'язку з убивством одного з пацієнтів відомого психіатра. Невже мотивом для вбивства стало поле негативних емоцій, яке утворилося між учасниками психотерапевтичного сеансу? А може, це був звичайний злочин з метою пограбування? У Шацького виникають серйозні сумніви щодо обох версій. Унаслідок тривалого слідства стає зрозуміло: злочин загадковим чином пов'язаний зі смертю юнака, який трагічно загинув вісімнадцять років тому. Прокурор, убивця, жертва, їхні родини - усіх вплутано в зловісну таємницю...
У цій книгі є все чого душа бажає : і заплутанний детективний сюжет, і родинна таємниця, і секрети минулого,  і навіть непогана екскурсія варшавськими вуличками. Трохи зла на автора, бо Мілошевський  не міг, щоб не додати різних, лишніх на мою думку, трошки вульгарних деталей ( яких небагато і я їх просто пропускала). Та за чудовий, заплутанний зміст і несподівану розв'язку - я пробачаю письменнику деякі огріхи :)  Сам детектив - якісний і цікавий. Раджу усім прочитати ( хоча не лякайтесь, якщо натрапите на моменти, від яких з'являються мурашки по шкірі :)

Ось такими книгами я потішила себе з початком червня :) Що буду читати далі? Чекайте у наступних постах мого блогу :) А зараз біжу заварювати ароматної кави, вмощуватись зручненько у крісло і читати " Життя після життя" Кейт Аткінсон. Одним словом, робити речі, що приносять щастя книгоману :)

Цей дикий-дикий світ...

Це все так дивно. Війна біля наших порогів, події, які ми пережили цієї зими. Це так дивно. Мені відмовили у здійсненні моєї мрії через мої оцінки з математики. Це так дивно. Моє мама не з чуток знає, що таке трудовий емігрант. Це так дивно. Друзі, що колись писали тобі хороші, теплі слова - зрадили і тепер пишуть ці ж самі слова іншим. Це так дивно. Мені лише 17, а я вже бачу який дикий і неідеальний цей світ дорослих людей.
Якщо продовжувати список цих дивних і абсурдних речей, що є у світі - можна зійти з розуму. Кращий варіант : менше думати. Заварити горнятко ароматної кави, загубитись на сторінках книжки. А ще краще молитись за Україну. Здійснювати інші свої мрії і не падати духом. Чекати кожного приїзду мами і ціннувати проведені з нею години. Шукати справжніх і вірних друзів ( а може вони й самі тебе знайдуть :). А ще просто жити і вчитись радіти. Бо якщо роздумувати над усіма проблемами - нервових клітин не вистачить :) Краще просто жити і шукати хороше навіть у цьому дикому-дикому світі...

Про Ірландію, руденьких людей і зміни

Мені вже давно радять переселитись у Ірландію, бо там найбільший відсоток рудоволосих людей :) Подумки я вже пакую валізи і збираю документи, щоб втілити цю мрію у життя і побувати у чудовій Ірландії. А заодно і перевірити чи правду кажуть про руденьких ірландців :)
Мене по-декілька разів на тиждень запитують чому я вирішила переобразаитись з темнокаштанової в риженьку (як мене завжди любить називати мама :) Відповідь дуже проста : це мій стан душі. Рижі люди - вони творчі, не такі як всі, дещо дивні, з почуттям гумору. Коли йду по вулиці, руденьких завжди видно з натовпу. Від природи ці люди дуже сонячні і я захотіла бути такою, як і вони (хоч і природа зробила мене власницею темно-каштанової шевелюри). Це дивно, але я все життя казала, що не буду рудою :)  Не так сталось, як гадалось :) Але я тішусь, що зараз долаю купу свої комплексів, вчусь любити себе, такою яка я є, а ще що є для своїх друзів - руденьким сонечком, або як вони ще називають мене - руденьким чудом :)

До чого я це все пишу? Не бійтесь змінюватись, не бійтесь експериментувати. Життя все ж таке одне :) Звичайно, не надто сходьте з розуму і не біжіть фарбуватись в Мальвін, щоб привертати увагу всієї вулиці) 
Експериментуйте в межах розумного і пам'ятайте: зміни і експерименти повинні перш за все приносити вам радість і задоволення, робити вас щасливими.

Про (не)справжніх друзів

  
Це вже моє 17-те літо і я не змогла, щоб трохи не пофілосовстувати.  Сьогодні мої думи про дружбу, а точніше про цінність дружби. А ось ви задумувались яке місце у вашому житті відіграють друзі ? Якщо у вас є певна вистроєна ієрархія, то на якому щаблі ваші друзі та товариші? Особисто я задаю собі часто такі запитання. Та мабуть, найбільше мої роздуми торкаються теми "якості" дружби.  Чи не у кожного з нас є досвід фальшивої дружби, або дружби "напівфарбикату", як я її називаю (коли ваші "друзі" спілкуються з вами лишень тоді коли їм це потрібно, вигідно чи цікаво). Неприємно, правда? Це звучить дивовижно, але знаєте такі роду "дружні" відносини у юності - це таке собі щеплення на подальше життя. Такі от "друзі" роблять нас сильнішими і саме через них ми вчимось жити. Для багатьох це звучить дико, бо коли зраджує найкращий друг, якому ти  довіряв - про яке "вчитись життя" тут можна говорити.  Та я пишу це не психологічних книжок, а з власного досвіду. Мої, здавалось "найкращі друзі" не раз відвертались від мене. Це було сумно, боляче, жахливо. Але я це пережила, мене зробило це сильнішою і хоч я вже ретельніше дивлюсь на людей, з якими дружу, та я не втратила смаку спілкування, дружніх посиденьок. Просто навчилась більше і краще ціннувати справжню дружбу.  А ще я сама навчилась бути кращим, вірнішим другом. Бо будь-який досвід у житті, навіть неприємний - завжди щось вчить. Головне, не бути закритим до такої науки :)

Літо вже завітало в гості і червень йде своїм ходом. Ну, а яке ж літо без книжок? Навіть якщо у вас екзамени і скоро вступна кампанія - читайте книжки. У будь-якій ситуації - читайте книжки :) Що власне я завжди і роблю, за що часто себе ж картаю. Ну тільки істинна ідіотка, буде окрім теорії літератури на екзамен, буде ще читати іншу, зовсім не для екзамену, літературу. І це була б не я, якби не затягнула сьогодні маму у книгарню :) І ви думаєте я помилувалась книжками і елегантно вийшла? Наївні :) Це ж Діана, яка не могла не купити якоїсь нової книжки :) А точніше цілих 2 :) Ось такі у мене сьогодні книжкові покупочки :)

Ірина Славінська  -"Теплі історії талановитих людей"
Ось що пише про неї видавництво:

«Історії талановитих людей» – продовження популярної серії «Теплі історії», майже всі книжки якої стали українськими бестселерами.
Що в цій книжці? Життєві історії людей, яких ми всі знаємо і любимо:

Юрiй Андрухович
Катерина Ботанова
Ольга Герасим’юк
Лариса Денисенко
Iрена Карпа
Андрiй Куликов
Iван Леньо
Сергiй Лещенко
Юрiй Макаров
Мар’яна Садовська
Наталка Сняданко

А ось, що подумала я побачивши цю книгу:"Це серія "Теплі історії", я мушу прочитати цю книжку"
"Це з серії "Теплі історії", в мене вже 3 книжки з цієї серії, має бути ще 4 " :) А якщо серйозно, ця книга зачарувала тим, що тут творчі і талановиті люди діляться своїм досвідом і думками. Я подумала, що ця книга може бути для мене дуже цікавою і пізнавальною, може чогось навчити, а то й надихнути :) А як так люблю надихаючі книги. Сподіваюсь, "Історії талановитих людей" саме така книжка...

Друга книга повз яку я не могла пройти повз - це "Життя після життя" Кейт Аткінсон. Я дізналась про неї, завдяки одній дівчині, що розповідала про цю книгу на своєму відеоблозі. Анотація мені заінтригувала і я зрозуміла, що це щось незвичайне і дуже цікаве. Книга є тільки в російських виданнях і тільки російською і я навіть не надіялась її знайти тут:( Яким же було моє здивування коли я побачила її на полицях у тернопільській книгарні, ще й за досить дешеву ціну :) Моєму щастю не було меж :) Власне, про що ця книга:
 
"Що , якщо у нас була б можливість проживати це життя знову і знову , поки не вийде правильно ? "
У Лисячій Поляні , хуртовиною відрізаною від зовнішнього світу , народжується дівчинка - і вмирає , ще не навчившись дихати.
У Лисячій Поляні , хуртовиною відрізаною від зовнішнього світу , народжується та ж дівчинка - і дивом виживає , і розповідає історію свого життя.
 Розповідає знову і знову. Поки не вийде правильно прожити двадцяте століття : врятуватися з підступних хвиль; уникнути смертельної хвороби; знайти  в кущах м'ячик, що закотився ; навчитися стріляти , щоб не промахнутися в фюрера."

Інтригуючий початок, правда? А ще чудова обкладинка :) Шкода, що немає на українській мові, але гадаю враження будуть не гірші :) Доречі, про враження. Як тільки прочитаю цю книгу, одразу поділюсь своїми думками щодо неї у блозі :)

Мораль сьогоднішнього запису така:
У будь-якій ситуації - читайте книжки ! :)