Про (не)справжніх друзів

  
Це вже моє 17-те літо і я не змогла, щоб трохи не пофілосовстувати.  Сьогодні мої думи про дружбу, а точніше про цінність дружби. А ось ви задумувались яке місце у вашому житті відіграють друзі ? Якщо у вас є певна вистроєна ієрархія, то на якому щаблі ваші друзі та товариші? Особисто я задаю собі часто такі запитання. Та мабуть, найбільше мої роздуми торкаються теми "якості" дружби.  Чи не у кожного з нас є досвід фальшивої дружби, або дружби "напівфарбикату", як я її називаю (коли ваші "друзі" спілкуються з вами лишень тоді коли їм це потрібно, вигідно чи цікаво). Неприємно, правда? Це звучить дивовижно, але знаєте такі роду "дружні" відносини у юності - це таке собі щеплення на подальше життя. Такі от "друзі" роблять нас сильнішими і саме через них ми вчимось жити. Для багатьох це звучить дико, бо коли зраджує найкращий друг, якому ти  довіряв - про яке "вчитись життя" тут можна говорити.  Та я пишу це не психологічних книжок, а з власного досвіду. Мої, здавалось "найкращі друзі" не раз відвертались від мене. Це було сумно, боляче, жахливо. Але я це пережила, мене зробило це сильнішою і хоч я вже ретельніше дивлюсь на людей, з якими дружу, та я не втратила смаку спілкування, дружніх посиденьок. Просто навчилась більше і краще ціннувати справжню дружбу.  А ще я сама навчилась бути кращим, вірнішим другом. Бо будь-який досвід у житті, навіть неприємний - завжди щось вчить. Головне, не бути закритим до такої науки :)