Цей дикий-дикий світ...

Це все так дивно. Війна біля наших порогів, події, які ми пережили цієї зими. Це так дивно. Мені відмовили у здійсненні моєї мрії через мої оцінки з математики. Це так дивно. Моє мама не з чуток знає, що таке трудовий емігрант. Це так дивно. Друзі, що колись писали тобі хороші, теплі слова - зрадили і тепер пишуть ці ж самі слова іншим. Це так дивно. Мені лише 17, а я вже бачу який дикий і неідеальний цей світ дорослих людей.
Якщо продовжувати список цих дивних і абсурдних речей, що є у світі - можна зійти з розуму. Кращий варіант : менше думати. Заварити горнятко ароматної кави, загубитись на сторінках книжки. А ще краще молитись за Україну. Здійснювати інші свої мрії і не падати духом. Чекати кожного приїзду мами і ціннувати проведені з нею години. Шукати справжніх і вірних друзів ( а може вони й самі тебе знайдуть :). А ще просто жити і вчитись радіти. Бо якщо роздумувати над усіма проблемами - нервових клітин не вистачить :) Краще просто жити і шукати хороше навіть у цьому дикому-дикому світі...