Показ дописів із міткою книжкові відгуки. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою книжкові відгуки. Показати всі дописи

пʼятниця, 2 січня 2015 р.

  Якщо іншим осінь зазвичай дарує натхнення, то моя "добра" осінь 2014 вижала з мене усі соки і зовсім не залишала часу на якісь інші справи, окрім навчання. Власне, тому цілу осінь і ще добрий шматок зими на моєму блозі було так порожньо і буквально літало перекотиполе. Та коли на календарі з'явилась позначка "2 січня" я зрозуміла, що треба виправлятись, шукати музу і писати, писати і ще раз писати щось у своєму блозі. І найперше чим я хочу з вами поділитись - це трохи розповідей і вражень про книги, прочитанні мною за чотири місяці. Їх не так вже й багато, але мені буде приємно розповісти про ці декілька книжечок. А раптом хтось чекав на мої міні-рецензії чи й сам шукає, яку б книгу прочитати :). 
 Якщо у вас є якісь запитання, рекомендації чи побажання - це все ви можете залишити на моїй сторінці в аску:
http://ask.fm/coffeewithangel

Отож, вйо до книжкових відгуків :)
І. Вересень 2014
  • Алан Бредлі "Копченний оселедець без гірчиці"
  • Олександр Дюма "Три мушкетери" 
  • Жаклін Уілсон "Уроки кохання"
  • Кетрін Фішер "Інкарцерон"
  • Володимир Набоков "Чарівник"

Алан Бредлі не перестає мене приємно дивувати. Чергова книга і я знову захоплена і ще три дні ходжу під враженням. Здавалось, що ховається за такою дитячою обкладинкою третьої частини про пригоди Флафії деЛьюс? А ховається там дуже непоганий детектив за усіма англійськими традиціями, скажу я вам. Ось, що нам розповідає анотація:
У старовинному англійському маєтку Букшоу мешкають останні представники аристократичного роду - ексцентричний полковник де Льюс і три його дочки. Поки полковник гарячково шукає способи врятувати сім'ю від банкрутства, розпродаючи колекцію марок і родове столове срібло, дві старші донечки, Офелія і Дафна, грають з молодшою в інквізицію, але Флавії не до ігор, вона зайнята черговим розслідуванням. Цього вже цілком достатньо, щоб зійти з розуму, але до всього іншого на території Букшоу здійснюють напад на циганку-ворожку, яка розбила табір у лісі, а Флавія знову знаходить труп - на тризубці фонтану - хтось, явно не позбавлений цинізму і почуття гумору , повісив місцевого пройдисвіта Брукі Хейрвуда. За розслідування береться упертий інспектор Хьюіт, як звичайно, недооцінюючи розшукні таланти всюдисущої одинадцятирічної дівчинки з Букшоу. Хто як не Флавія з її настирливістю, розумом і невгамовною цікавістю зуміє пов'язати низку зникнень, смертей, крадіжок і викрадень, що трапилися в найтихішому Бішоп-Лейсі за останні роки.  
Особисто мені, книга запам'яталась захопливими пригодами і цікавими розслідуваннями головної героїні Флафії (до речі, у цій ж книзі автор ще краще відкриває перед нами характери 11-річної дівчинки і всього її сімейства). Не скажу, що в цьому детективі все дуже заплутано й інтрига просто величезна. Ні, звичайно він не може конкурувати з творіннями Агати Крісті чи Артура Конан Дойла, але я зовсім не шкодую витраченого часу і вже з нетерпінням чекаю миті, коли візьмусь за четверту книгу Алана Бредлі, а саме: "О, я від примар хвора". 
(Якщо вас зацікавили інші книги Алана Бредлі, відгуки на них ви зможете знайти тут:
http://dianelabirdy.blogspot.com/2014/09/blog-post_99.html


Ну, а на цю книгу і рецензій писати ніяких не треба - усі і так знають, що вона прекрасна і вже давно стала еталоном францюзької класики. 
Мені хоч соромно це визнати, але дісталась я до цієї книги тільки у 17 років і навіть трохи шкодую, що не читала її раніше. Коли мені було 11 років, моя бабуся настійливо рекомендувала мені прочитати "Трьох мушкетерів", а я як мале, юне дитя так само настійливо відмовлялась ( бо хто ж хоче щось робити, коли його примушують?). І так продовжувалось 6 років, поки моя люба бабуся врешті не втомилась і не здала позиції. Усе було б чудово, якби одного прекрасного дня я не підійшла до бабці і не сказала: "А давайте ваших мушкетерів. Я прочитаю". Ох, і довго сміялась моя бабця і мушу визнати, вона перемогла. Книга виявилась дійсно чудовою. Місцями я сміялась, місцями співпереживала разом із головними героями. І сказати чесно, я просто закохалась в цю чарівну четвірку, хоч вони ще й ті бешкетники :) 
Ну, а якщо ви вже читали цю книгу і вам мало - то рекомендую до перегляду британський серіал "Мушкетери" 2014 року випуску. Спільного із сюжетом книги там небагато, але серіал від того ще цікавіший. 

Якщо ви не любите хоч і гарно написану, але дитячу літературу - то ця книга явно не для вас і ви можете легко перейти до наступних моїх відгуків. Буду відвертою: ця книга для любителів. Хоч написана вона для дівчаток вікової категорії 13-15 років, у ній піднімаються дорослі проблеми. Вона про батьків, які часто бувають строгими, вона про однокласників, які дуже часто тебе не розуміють і шукають приводу з тебе поглузувати, а ще ця книга про любов. Про небезпечне почуття, якому не варто піддаватись, особливо якщо тобі 15, а твоєю симпатією стає дорослий вчитель малювання. Власне, ця ідея мене захопила і я вирішила прочитати цю книгу у свої "вже давно не 14". Часами я сиділа заворожена цією книгою, а часом мене просто виводила із себе наївність головної героїні і відсутність будь-якого логічного мислення в її батьків чи того самого вчителя малювання. У дечому ця книга мене розізлила, у дечому - ж навчила. Та загалом, якщо ви не підпадаєте під категорію 13-15 категорію - беріться за щось серйозніше :)

Розчаруванням місяця, стала книга, назву якої я навіть не можу нормально вимовити. "І як я взагалі натрапила на цей брєд сивої кобили",- думала я, коли примушувала себе пересилити  400 сторінок цієї книженції. Хоч я і рідко пишу щось негативне про книги, але ця виявилась рідкісною дурнею. Нудно, нудно і ще раз нудно. Зараз читаючи анотацію, я не можу зрозуміти, як я на це купилась:

Уявіть собі в'язницю - величезний надскладний пристрій, в якому поміщений цілий світ: ліси і дороги, міста і моря. Уявіть в'язня, позбавленого пам'яті, але якиц вірить, що він прийшов ззовні, хоча в'язниця запечатана століття тому, і лише одна людина, що увійшла до легенди, зуміла вибратися з неї. Уявіть суспільство, де час зупинився на сімнадцятому столітті, де співіснують середньовічний етикет і заборонені електронні прилади. Уявіть дівчину, яка живе в розкішному маєтку, приречену на ненависний для неї шлюб, залучена в таємну змову з метою вбивства, якого вона одночасно страшиться і бажає. Він - всередині, вона - зовні, але обидва невільні. Уявіть наслідки війни, яка скалічила Місяць; сім кілець у формі черепів із захованими в них вкраденими життями; літаючий корабель; Стіну на краю світу. Уявіть неможливе. Уявіть собі Інкарцерон.

Хоча більшість рецензій і читачів цієї книги мене свято переконували, що це вартісне чтиво. Воно чтивом, власне і виявилось, але далеко не вартісним. А що там ще наркоманського Кетрін Фішер приготувала для свої читачів (написана ще і друга частина), я навіть знати не хочу :\


Останньою книгою прочитаною у вересні, був "Чарівник" Володимира Набокова. Прочитала я цю маленьку книжечку за 20 хвилин в електричці. І цілу дорогу від неї відходила. "Чарівник" - це надзвичайно сумна і трагічна історія. Власне, ця книга була першими кроками Набокова до всім відомої і скандальної "Лоліти". Тут також піднімається проблема педофілії.
"Чарівник" - ця книга не для всіх. Читаючи цю повість, мені було то гидко і відразливо, а то просто хотілось плакати. Ця книга, не з тих, які хочеться перечитувати. Хоча вона і виглядає доволі мило на моїй книжковій поличці, дякуючи моєму чудовому Шпроту :)
Якщо ви психологічно не готові до таких книг, як "Чарівник" - моя вам порада, беріться за щось легше і значно оптимістичне :) А таких книг, повірте вистачає)

Бажаю побільше хороших книг і просто хорошого настрою!

четвер, 4 вересня 2014 р.

...Якщо у липні я відпочивала, набиралась сил і вражень, то у серпні все було навпаки. Останній місяць літа у мене почав асоціюватись зі словами: "Справи" і "Документи". Дууууууже багато справ і документів. Майже весь свій час я проводила, як не в одній держустанові, то в іншій. Але я  з гідністю можу вважати себе маленьким героєм, бо навіть попри зайнятість і біганину за довідками, я спромоглась присвятити декілька вільних хвилин книгам :) 
У серпні я прочитала:
  • Алан Бредлі "Солодкість на кінчику пирога", "Бур'ян, що оповив сумку ката"
  • Роберт Гелбрейт "Поклик зозулі"
  • Ніл Гейман "Океан в кінці дороги"       
  • Катаріна Кіері "Зовсім не Аполлон"


 1. "Солодкість на кінчику пирога" і "Бур'ян, що оповив сумку ката". Справжнім відкриттям місяця стали для мене книги Алана Бредлі. Скажіть, і як тільки, я безсовісна - могла відкладати читання "Солодкість на кінчику пирога"? А дарма відкладала, бо книга варта, щоб її прочитати! Історія про 11-річну Флавію де Льюс, яка живе в великому англійському помісті, якось зживається на одній території з старшими і дуже вредними сестрами і батьком, який живе лише у світі поштових марок. Та найцікавіше те, що у свої 11 років, Флавія справжній геній у царині хімії. Перші 50 сторінок, я ніяк не могла повірити: "Як в 11 років? Геній у хімії?". Все це було для мене дивним, але пересиливши тих 50 сторінок, я зрозуміла, що читаю дуже хороший детектив, мені цікаво спостерігати за пригодами і розслідуванням головної героїні, та й сама Флавія особистість дуже цікава і харизматична. Насолодившись вдосталь першою частиною, смакуючи хороший авторський стиль і захоплюючий сюжет, я швиденько взялась за другу частину, а саме "Бур'ян, що оповив сумку ката" (Сорняк, обвивший сумку палача). Читаючи продовження, я зрозуміла, що друга книга ще цікавіша і пригод вдвоє більше! Нові герої, нові локації, нове вбивство, а з ним і нове розслідування :) А що ще треба для щастя книгомана? Правильно, продовження, яке я вже до речі читаю :Р Називається "Копченний оселедець без гірчиці", та про цю книгу піде мова вже у наступних моїх дописах :)


2. "Поклик зозулі". Ну, а ця книга у мене проходить під грифом "Розчарування місяця" :( Я, наївна, купилась на те, що "Поклик зозулі" належить перу Джоан Роулінг. "Ну, ж не може матуся Ро погано писати", - думала я, коли всоте тримала цю книгу у книгарні, чи коли нарешті завантажила її електронну версію на свій pocketbook.  З величезною цікавісттю і захопленням я взялась за ці 700 сторінок і з трепетом чекала, що ж там приготувала для своїх вірних читачів, пані Роулінг. А не тут то було, я вам скажу, мої любі друзі :( За розкішним рекламним ефектом (адже Дж. Роулінг писала під псевдонімом, про який дуже швидко, дізнався увесь світ) і надзвичайно красивою обкладинкою ховався звичайнісінький детективичик (бо детективом це важко назвати) з посередннім сюжетом і такою ж розв'язкою. Десь на просторах Інтернету я наткнулась на рецензію, де читачка розхвалюючи "Поклик зозулі", назвала Роулінг - новою Агатою Крісті. Не хочу ображати талановиту Роулінг, книги якої є у списку моїх найулюбленніших, але вибачте, порівняти її детектив з детективами геніальної леді Агати? Ну це вже занадто. Мораль мого відгуку така: "Дорога Джоан Роулінг! Королева детективів з тебе поки що ніяка, але у наших серцях ти завжди залишишся, як неперевершена матуся Гаррі Поттера!" :)

3. "Океан в кінці дороги". Ох, Ніл Гейман, як багато я про тебе чула, скільки вже хвалебних рецензій на твої книги я перечитала і ось, я нарешті тримаю у руках твою книгу "Океан в кінці дороги". Інтригуюча анотація, сотні позитивних рецензій, дуже красива обкладинка і всю свою увагу, декілька годин вільного часу і серце читача я відала вам, дорогий автор :) Ну, що ж тут можна сказати? Ніл Гейман прекрасно пише казки для дорослих і "Океан в кінці дороги" явний тому приклад. Цю книгу легко можна розібрати на сотні чудових цитат і мудрих думок + заворожують усі ці описи, порівняння і пейзажі. Читаючи цю історію,  я розуміла, що читаю щось дуже незвичайне, особливе, але місцями не завжди приємне. Черв'яки у нозі - це не найкраща реклама, погодьтесь :) Але якщо не зважати на декілька таких моментів і деяких ну дуже неординарних героїв - то книжка заворожує з перших сторінок і вже не відпускає. І в майбутньому я з превеликою радістю почитаю ще якесь літературне творіння Ніла Геймана.



3. "Зовсім не Аполлон". Бувало у вас, що читаючи ту чи іншу книгу, ви розумієте, ніби вона списана з вас? Ніби, авторка живе  з вами в одному будинку чи то просто заглянула вам у душу? Ось таке саме дежавю я відчувала протягом усіх 300 сторінок книги Катаріни Кіери "Зовсім не Аполлон". 15-річна Лаура, типова школярка, зі своїми типовими тараканами у голові (нам усім колись було 15 :), сімейними драмами і проблемами, властивими 15-річним, закохується в... А не скажу у кого закохується, краще прочитайте самі :Р Не хочу я розкривати усі карти, що й до чого ви зрозумієте вже з перших сторінок. Єдине, на що можу натякнути, що це не якийсь там типово-сопливий фанфік, а справді чудова книга для підлітків, написана гарним стилем талановитою письменницею. До речі, Катаріна Кіері отримала якусь там дуже круту і шикарну швецьку премію за книгу "Зовсім не Аполлон". А наостанок поділюсь з вами однією з цитат, теж з цієї книги:
"Може, закоханість і перетворює тебе на обраного, не такого, як усі, але в той же час ти стаєш одиноким. Закоханість пов'язана з самотністю. Принаймні якщо закохатися не там, не в того і не тоді, коли треба."

Ну, що тут можна ще додати?  :) Просто читайте і побільше вам хороших книг! :)
                                                                                         
                                                                                        Щиро ваша, Dianela Birdy

вівторок, 1 липня 2014 р.

  Раніше я вже писала про деякі книги, які порадували мене у червні. Та цей список - росте у геометричній прогресії, тож моя книжкова поличка цього місяця знову поповнилась :) Отже, за другу половину червня я прочитала ще такі книги:


  •  Кейт Аткінсон "Життя після життя"
  • Ф. С. Фіцджеральд "Великий Гетсбі"
  • О. Грін  "Пурпурові вітрила"
  • Ф.Д. Джеймс "Смерть приходить в Пемберлі"
  Перша книга про яку, неможливо не написати - це "Життя після життя" Кейт Аткінсон. Це історія дівчини, що може по декілька разів переживати наново своє життя. Звучить дивно, правда? Але сама суть цією "реєнкарнації" полягає у тому, що Урсула (головна героїня) переживає нове життя несвідомо і таким чином виправляє свої помикли (наприклад, рятується від смерті від хвороби чи бомбардування у Лондоні). 
 Книга цікава і незвичайна, але ці 576 сторінок були ну вже дуже розтягнутими і мені часто хотілось залишити її на "півдорозі". Деякі моменти мене вразили, деякі навпаки розчарували. Засмутило також те, що книга немає якогось логічного фіналу. Таке відчуття, що її можна читати до безкінечності і сама авторка могла б писати цю книгу безкінечно. 
Загалом, книга хороша, але я б не стала її перечитувати.


  "Геніально, розкішно і дуже глибоко". Ось цими трьома словами я можу описати книгу "Великий Гетсбі" і свої враження від неї. Які там ще є гарні синоніми?:) Насправді книга дуже вразила і я впевненна, що ще не раз її перечитаю. 
  Доволі цікава склалась ситуація, спочатку я переглянула екранізацію (з тим самим Лео), екранізація сподобалась і я подумала, а чому б не прочитати саму книгу? Отож, моя бібліотека люб'язно позичила мені книгу Ф. Фіцджеральда і я цілком занурилась у ці 145 сторінок і за вечір буквально "проковтнула" книжку. Дуже важко писати відгуки на такі романи. Отож, моя порада: просто прочитайте її !!! :)




 Ну, а про цю книгу я хочу написати взагалі окрему рецензію, бо вона того варта. "Пурпурові вітрила" О. Гріна - це книга, яку треба обов'язково читати з 13 років. На жаль, я під цю категорію не попала, бо прочитала її у 17 (про що зовсім не жалію). Я пообіцяла своїй подрузі по листуванню, що прочитаю цю книгу і виконавши цю обіцянку, відкрила для себе ще одну душевне і варісну книгу :)
Ось що про неї пише LiveLib: "
  Це зворушлива і романтична казка, написана гарним і багатою мовою, поема, яка стверджує силу любові і людського духу, повість-феєрія про диво, яке людина здатна творити своїми руками в пориві до щастя."
Ну, хіба це не чарівно? Скільки б вам не було років, я рекомендую вам прочитати цю книгу і пороздумувати трошки про силу щастя, любові і чудес...


"Смерть приходить в Пемберлі" - це такий собі сиквел до "Гордості й
упередження" Джейн Остін. Ось маленька анотація:
  Ось уже шість років Елізабет і Дарсі щасливі у шлюбі. У них двоє синів, поруч люблячі друзі та рідні. Але одного разу в їх будинок приходить біда: капітан Уикхем стає головним підозрюваним у вбивстві старого приятеля. У нього немає алібі, зате є мотив. На нього вказують усі докази. Його чекає страта? 


Дарсі і Елізабет впевнені, що Уікхем невинний. Але як їм довести це? ..

Я дуже прискіпливо ставлюсь до всіялких сиквілів-приклівів, але це чудовий детектив, який я б ще не раз перечитала. Авторка дуже точно і делікатно передала стиль самої Джейн Остін, а також Англії тих часів. Самий детективний сюжет і загадка мені сподобались. Читала на електронці, але дуже мрію поповнити свою книжкову поличку паперовою версією "Смерть приходить в Пемберлі".

Ось так я завершила червень) Липень тільки-тільки почався, а книжкових планів у мене ну дуже багато :)

понеділок, 26 травня 2014 р.

Цього місяця я прочитала 3, зовсім різні, але по-своєму цікаві книги. Про що вони і чим вразили мене, читайте нижче :


Керстін Гір “Таймлесс.Рубінова книга"



Керстин Гир - Таймлесс. Рубиновая книгаЩо б ви робили , якби раптом опинилися в минулому? Гвендолін Шеферд не переймалася цим питанням , поки не дізналася , що успадкувала від своєї прапрабабусі ген мандрівника в часі. І тепер їй належить кожен день переноситися в минуле... І з кожним днем таємниць і загадок стає все більше і більше. Що таке Таємниця Дванадцяти , хто полює на мандрівників у часі в минулому , і чому всі навколо думають, що вона має якусь " магією ворона"? Трилогія "Таймлесс"- бестселер німецької письменниці Керстін Гір - для читачів різного віку!


*Це 1 частина трилогії під назвою "Таймлесс". Особисто, мені дуже довподоби ця серія книг, оскільки в ній є все, що я так люблю: Лондон, подорожі в часі, історичні відомості і історичні місця, таємниці і різноманітні таємні організації. А ще подобається мова написання : легка, цікава, багато жартів та кумедних ситуацій. Прекрасно описано світ 16-річної героїні Гвендолін.  Ну і звичайно, письменниця не обійшлась без любовної лінії. Заінтригувала? Читайте. 
Від себе можу додати, що це дуже цікава, затишна і якісна книга для підлітків.

Юрій Винничук - Танґо смерті

Юрій Винничук “Танго смерті”

«Танґо смерті» – це роман про Львів 30-их років. У творі йдеться про долю чотирьох повстанських родин: української, німецької, польської і єврейської.
Манеру Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літератур. Але манера письма у цьому романі – це також і новий Винничук із захоплючим сюжетом, в якому є і пошуки давнього манускрипту, і таємниця «Танга смерті», яке виконували в’язні Янівського концтабору у Львові. Це книга, яку мовби не читаєш, а живеш у ній.

*Книга дуже неоднозначна. Що мене в ній зачарувало, так це Львів 30-их років. Я просто закохалась у це місто! Ця неймовірна атмосфера, цей галицький дух. А чого варті ці львівські діалектні словечка. З цією книгою я непогано поповнила свій словниковий запас :)
 А ще читача не залишуть байдужими таємниці, інтриги і розслідування. Тільки не лякайтесь, це не черговий детективчик, а справжня книга з історичною загадкою. Як на мене, повз таке важко пройти :)
Одне, що мені не сподобалось - це друга сюжетна лінія, події якої відбуваються у Львові наших днів. Читаючи ці розділи, мені здавалось, що Юрій Винничук надто захопився описом різних... ем дещо відвертих деталей. Можливо, комусь це припаде до душі, але я не прихильник такої писанини.
Загалом, довоєнний Львів мене зачарув куди більше сучасного :)
Рекомендую і вам окунутись в атмосферу міста Лева і прочитати цю неоднозначну, але точно хорошу книгу.
*Похвалюсь, що будучи на Львівському Форумі отримала автограф Юрія Винничука :) Кумедна склалась ситуація : не мала з собою його книги, тож він підписався на листівці з кавою :) Але я була щаслива мати на пам'ять таку чисто львівську листівочку з автографом львівського письменника :)



Рей Бредбері - Марсіанські хроніки
Рей Бредбері "Марсіанські хроніки"

Хочете підкорити Марс, цей дивний мінливий світ, населений загадковими, невловимими мешканцями і не такий вже добрий до людини? Дерзайте. Але тільки приготуйтеся повною мірою випити чашу жалю і туги - туги за зеленою планетою Земля, на якій назавжди залишиться ваше серце.
Цикл дивовижних марсіанських історій Рея Бредбері - класичний твір, який увійшов до золотого фонду світової літератури.

*Фантистика - це жанр не для мене і я завжди обходила такі книги десятою дорогою. Мені значно цікавіше читати фентезі і антиутопії (напр. "Голодні ігри" чи "Деліріум"). Історії про напад на Землю НЛО або про колонізацію Марсу - ніколи не викликали у мене якось захвату чи навіть, інтересу. Тож я взяла до рук цю книгу чисто для загального розвитку. І знаєте, вона мені сподобалась. Не скажу, що я враз стала віданним фанатом фантастики, але це книга мені припала до душі. Особливо запам'ятались ідеї і роздуми автора про занепад Землі чи ядерну зброю. Гадаю, зараз це дуже актуальні питання.
А ще дуже сподобався розділ, в якому описано чоловіка, котрий лишився один на планеті. У дитинстві я часто уявляла, щоб я робила, якби залилилась зовсім одна на Землі. Першим пунктом у мене завжди стояв "похід по магазинах" :)
Загалом, ця книга мені сподобалась і наштовхнула до роздумів. А ще захотілось прочитати ще якісь книги Рея Бредбері :)

Власне, таким у мене видався "книжковий" травень :)