Щось із моїх нотаток...

Розділ 1

... Я стояла у своїй кімнаті і продовжувала дивитись у вікно. Перед моїми очима відкривався дивовижний краєвид... Сонце немов граючись деінде пускало свої промінчики, з-під снігу виринали стрілочки перших квітів та зелененької трави... Але я була настільки поглинута своїми думками, що й здавалося не помічала усієї цієї весняної краси. Я б ще довго стояла б так непорушно, втупившись поглядом у вікно, якби дещо не привернуло моєї уваги. Я відчинила вікно і кімнату війнуло прохолодним повітрям, а разом із ним, я почула спів пташок...

- Ви все таки прилетіли ?.. Ви не забули про мене ?- прошепотіла я і усміхнулась. На моєму обличчі з'явилась та ж дитяча посмішка, а у серці - невимовна радість. Мені стало тепло-тепло, з кожною хвилею це тепло ставало все більшим, а радість ще безмежнішою...

 Забувши про усю дорослість і серйозність, немов 6-річна дівчинка, я вибігла з кімнати і підстрибуючи на сходинках, побігла у підвал. Підвал був невеличкий, тож мені не знадобилося багато часу, щоб відшукати чорну фарбу і пензлик.

 Повернувшись у кімнату, я поглянула на стіну, поруч котрої було вікно.

 - Ось ця згодиться, - подумала я. Для натхнення я вирішила увімкнути музику, і з колонок залунала моя улюблена "Skinny Love". Я обережно відкрила бляшанку з чорною фарбою, умокнула у неї пензлик і підійшла до стіни. Легенько доторкнувшись пензлем до її поверхні і на стіні з'явилась маленька, чорна пляма. Я дуже хвилювалась, у мене трусились руки та все ж переповнена радісними емоціями, легким порухом руки, я вивела декілька плавних, чітких ліній.      Мій задум виявився не таким уже й легким і я ще й добряче замастилась фарбою. Але побачений мною, через декілька хвилин результат мене глибоко вразив. І я уже не в змозі стримувати той океан емоцій, що вирував усередині, заплакала. Мабуть, зі сторони це виглядало доволі дивно, як я стояла втупившись поглядом у стіну і тихенько схлипувала. Сльози котились по моїх щоках, тож я обернулась за носовичком і побачила у дверях маму.

 Вона стояла, спершись об дверну раму, у своєму робочому, джинсовому комбінезоні з квіточками і у панамці. Замурзана на обличчі й з лопаткою і лійкою у руках, заплетена у дві косички - вона виглядала досить таки кумедно. Увесь цей день, вона провела пораючись у саду.

Це було чи не найулюбленішим її місцем у цьому домі , і вона могла години проводити у саду. У моєї мами був природжений талант садівника. Я й сама інколи  любила посидіти у нашому садочку, милуючись результатом маминої праці. Там було дуже багато різноманітних квітів і доглядаючи за ними, моя мама виглядала справді щасливою. Усім нашим друзям дуже подобався мамин садок, а її букети частенько ставали окрасою у Костелі.

 І ось навіть зараз, стоячи у дверному пройомі , уся замурзана, з двома кумедними косичками і рум'яними щічками, - вона виглядала немов маленька дівчинка. Я уже давно не бачила її такою щасливою.

- "З переїздом у цей будинок, вона помолодшала років на 20 ",- подумала я.

- Ти таки посадила ті соняшники, привезені з України ?- промовила я до мами.

- Звісно. А ти таки здійснила свій давній задум? - і вона поглядом вказала на стіну.

Обернувшись я з ніжністю поглянула на своїх пташок. На білій стіні, чорною фарбою були зображені пташки, які вилітали з відчиненої клітки...

 Мама підійшла до мене і побачивши мої сльози, зняла свої садові рукавиці і пригорнула мене до себе. Я пригорнулась до неї і мені війнуло ароматом випічки, квітів і весни...

Вона обійняла мене міцніше і я відчула, як з очей знову линуть сльози.

- Ти таки намалювала їх? - тихенько запитала вона.

 Я кивнула.

 - Я люблю тебе, - промовила вона.

 - А я тебе, - прошепотіла я.

І ми стояли так довго-довго обійнявшись і плакали від радості.

А потім увесь вечір, ми сиділи біля каміну, насолоджуючись ароматною кавою і тірамісу.

Зовсім забула, моя мама таки навчилася готувати тірамісу.

І ще забула написати про найголовніше :

 Ми таки стали щасливими...

                                                            Кінець 1 розділу

                                                                                                                           Dianela Birdy

                                                                                                                                (16.12.2012 A.D.)