Тихі колискові

Мій милий друже!..

Де ти був? Коли мені

Було так на душі погано?

Невже ти мене забув?..

Чому ж , мій милий друже?

Ти до мене не завітав,

коли за моїми дверима

Лунали постріли і йшла війна?

Чому про мене ти не згадав?

Коли мені було так потрібно,

тихі колискові ти мені не співав

На моїй душі були сотні поранень!

Але мене ніхто не заспокоїв і не обійняв.

Коли двері за тобою зачинились,

«Я повернусь « - ти промовив.

А я ж рахувала годиника цокіт,

а ти так і не приходив...

В цій холодній війні,

Я залишилась сама...

Усіма покинута

Зовсім , зовсім одна...

Мені так хотілось заснути,

Очі злипалися

Але спати не можна було,

Бо ці звуки пострілів все не припинялися...

Мій милий друже!.. Ти завжди казав,
Що ти мене не полишеш.

Чи знав ти , що у такий

неспокійний час, ти мене залишиш?

І зачинивши за собою двері , ти пішов.

А перед тим на прощання обійняв

Я чула в далині твої кроки

А потім перший постріл пролунав...

В моїй голові усе змішалось

Завивання вітру і дверей рипання,

Я чула , як зривались бомби

Чула твої колискові і своє тихе схлипування...

Чула ще спів птахів я

Більшого я не можу пригадати,

Ох , мій милий друже!..

Чи обіцяєш ти, мене більше не покидати?

Ніколи не залишати?!
І поки ця війна буде тривати,

Чи будеш , ти кожного вечора,
тихі колискові мені співати?..