вівторок, 1 липня 2014 р.

  Раніше я вже писала про деякі книги, які порадували мене у червні. Та цей список - росте у геометричній прогресії, тож моя книжкова поличка цього місяця знову поповнилась :) Отже, за другу половину червня я прочитала ще такі книги:


  •  Кейт Аткінсон "Життя після життя"
  • Ф. С. Фіцджеральд "Великий Гетсбі"
  • О. Грін  "Пурпурові вітрила"
  • Ф.Д. Джеймс "Смерть приходить в Пемберлі"
  Перша книга про яку, неможливо не написати - це "Життя після життя" Кейт Аткінсон. Це історія дівчини, що може по декілька разів переживати наново своє життя. Звучить дивно, правда? Але сама суть цією "реєнкарнації" полягає у тому, що Урсула (головна героїня) переживає нове життя несвідомо і таким чином виправляє свої помикли (наприклад, рятується від смерті від хвороби чи бомбардування у Лондоні). 
 Книга цікава і незвичайна, але ці 576 сторінок були ну вже дуже розтягнутими і мені часто хотілось залишити її на "півдорозі". Деякі моменти мене вразили, деякі навпаки розчарували. Засмутило також те, що книга немає якогось логічного фіналу. Таке відчуття, що її можна читати до безкінечності і сама авторка могла б писати цю книгу безкінечно. 
Загалом, книга хороша, але я б не стала її перечитувати.


  "Геніально, розкішно і дуже глибоко". Ось цими трьома словами я можу описати книгу "Великий Гетсбі" і свої враження від неї. Які там ще є гарні синоніми?:) Насправді книга дуже вразила і я впевненна, що ще не раз її перечитаю. 
  Доволі цікава склалась ситуація, спочатку я переглянула екранізацію (з тим самим Лео), екранізація сподобалась і я подумала, а чому б не прочитати саму книгу? Отож, моя бібліотека люб'язно позичила мені книгу Ф. Фіцджеральда і я цілком занурилась у ці 145 сторінок і за вечір буквально "проковтнула" книжку. Дуже важко писати відгуки на такі романи. Отож, моя порада: просто прочитайте її !!! :)




 Ну, а про цю книгу я хочу написати взагалі окрему рецензію, бо вона того варта. "Пурпурові вітрила" О. Гріна - це книга, яку треба обов'язково читати з 13 років. На жаль, я під цю категорію не попала, бо прочитала її у 17 (про що зовсім не жалію). Я пообіцяла своїй подрузі по листуванню, що прочитаю цю книгу і виконавши цю обіцянку, відкрила для себе ще одну душевне і варісну книгу :)
Ось що про неї пише LiveLib: "
  Це зворушлива і романтична казка, написана гарним і багатою мовою, поема, яка стверджує силу любові і людського духу, повість-феєрія про диво, яке людина здатна творити своїми руками в пориві до щастя."
Ну, хіба це не чарівно? Скільки б вам не було років, я рекомендую вам прочитати цю книгу і пороздумувати трошки про силу щастя, любові і чудес...


"Смерть приходить в Пемберлі" - це такий собі сиквел до "Гордості й
упередження" Джейн Остін. Ось маленька анотація:
  Ось уже шість років Елізабет і Дарсі щасливі у шлюбі. У них двоє синів, поруч люблячі друзі та рідні. Але одного разу в їх будинок приходить біда: капітан Уикхем стає головним підозрюваним у вбивстві старого приятеля. У нього немає алібі, зате є мотив. На нього вказують усі докази. Його чекає страта? 


Дарсі і Елізабет впевнені, що Уікхем невинний. Але як їм довести це? ..

Я дуже прискіпливо ставлюсь до всіялких сиквілів-приклівів, але це чудовий детектив, який я б ще не раз перечитала. Авторка дуже точно і делікатно передала стиль самої Джейн Остін, а також Англії тих часів. Самий детективний сюжет і загадка мені сподобались. Читала на електронці, але дуже мрію поповнити свою книжкову поличку паперовою версією "Смерть приходить в Пемберлі".

Ось так я завершила червень) Липень тільки-тільки почався, а книжкових планів у мене ну дуже багато :)
Червень вже нас покинув, поступаючись місцем липню. А це означає, що пора підбивати підсумки, що ж цікавого я подивилась, послухала, а найголовніше, що цікавого я прочитала у червні! :)
Ну, що йдемо розбирати книжкові полички? :)

середа, 11 червня 2014 р.



Про щастя книгомана і не тільки...
ЗНО ( "знущання над одинадцятикласниками") вже позаду, тож я з чистим сумлінням можу читати, що душа забажає :) Коли починаю читати якусь нову, страшенно цікаву книжку чи гортаю вже перечитану - у такі хвилини я розумію, як мало треба для щастя. І сьогодні я збираюсь поділитись з вами цим щастям, а точніше детальніше розповісти, що ж я читала ці дні і що у ці дні поселилось на моїй книжковій поличці.

Книга намбер ван, яку я прочитала з початком червня і яка дуже мене зачепила - це
 "Енн із Зелених Дахів" Люсі Мод- Монтгомері . Я вже писала про неї раніше, але не можу втриматись, щоб не написати ще. Бо ця книга таки заслуговує на увагу. Здавалось, така легка, дитяча книженція, але вже з перших сторінок я зрозуміла, що вона надовго поселиться у списку моїх улюблених.  Ця історія про риженьку сироту на ім'я Енн, яку зовсім випадково беруть до себе на виховання брат і сестра, Метью й Марілла Катберти. Що з цього вийде - читайте самі. Від себе можу додати, що книга повчальна і дуже житьєрадісна, її легко можна розібрати на цитати. Оскільки, це цілий цикл, що складається з 8 книг про Енн і її життя,  я вже не можу дочекатись, щоб взятись за читання 2 частини :)




Наступна книга про яку, ну не можу, щоб не написати - це збірка "Теплі історії про талановитих людей". Власне, ці історії дуже мене надихнули, багато чого навчили і взагалі, книга справила дуже приємне враження. Примусила сміятись Лариса Денисенко з її веселою "Історією про те, як смерть вчила не боятися її атрибутики". Неабияк здивувала (я б навіть сказала, приємно здивувала) Ірена Карпа з її "Історією про те, чим міряти успіх" чи "Історією про любов до себе, хворобу та зцілення". Багато професійних порад я взяла від журналіста Сергія Лещенка і його "Історії про те, як не боятися" й " Історії про (не)безпеку роботи журналіста". Неабияк надихнула "Історія про вірус писання" від Наталки Сняданко. Ця книга теж багата на всілякі цікаві цитати, якими я поділюсь в наступних постах свого блогу. А щодо цієї книги - рекомендую до прочитання, бо гадаю кожен у ній знайде щось для себе.

Третя книжка стала для мене просто каторгою. Називається ця мука - "Останній лист від твого коханого" Джорджо Мойес. Я покладала великі надії на цю книгу, усе просто "кричало", що книга варта прочитання : і красива обкладинка, і численні рецензії, і відгуки відомих критиків та журналістів. Зачарувала мене і анотація :"1960 рік. Англія. Дженніфер Стерлінг опам'ятовується на лікарняному ліжку після страшної автомобільної катастрофи. Вона не може згадати ні обставин аварії , ні свого багатого чоловіка, ні навіть те , як її звати. Навколишній світ був чужим для неї до тих пір , поки вона не наткнулася на листи, адресовані їй і підписані просто буквою "Б". Їх автор зізнавався Дженніфер в любові і благав її піти від чоловіка .
Вже в XXI столітті Еллі , молодий репортер , знаходить один з листів в архіві своєї газети . Вона сподівається , що журналістське розслідування долі героїв цього послання не тільки допоможе відновити їй похитнулася кар'єру , але й підкаже , як знайти вихід з непростої ситуації в особистому житті ..."

Та за красивою обкладинкою, ховався банальний жіночий романчик, де у всіх є коханці, всі одне з одним сплять - і все це письменниця назвала "чистим і вічним коханням". Не буду сперечатись, що ідея роману дуже цікава і гарна, дві сюжетних лінії, таємничі листи - все це зачаровує, але те, як письменниця це подала - мене не вразило, а навпаки відштовхнуло. Ці банальні репліки, нудні описи і головні герої, які часом страшенно не подобались. Ідея - просто цукерочка, а Джордожо Мойес  взяла і зіпсувала все. 

Загалом, я ледве витримала ці 500 сторінок і даний роман мене просто розчарува. Хоча обкладинка гарна...



Ну, і книга, яку я дочитала буквально сьогодні вранці - "Терапія злочину" Зигмунта Мілошевського. Я і не осмілювалась мріяти, щоб ії прочитати, але моя чудова Олічка це легко виправила і подарувала мені цю книгу :) Дякую моїй чудовій porzeczci :)
Ось про що ця книга:
Прокурора Шацького викликають на місце подій у зв'язку з убивством одного з пацієнтів відомого психіатра. Невже мотивом для вбивства стало поле негативних емоцій, яке утворилося між учасниками психотерапевтичного сеансу? А може, це був звичайний злочин з метою пограбування? У Шацького
виникають серйозні сумніви щодо обох версій. Унаслідок тривалого слідства стає зрозуміло: злочин загадковим чином пов'язаний зі смертю юнака, який трагічно загинув вісімнадцять років тому. Прокурор, убивця, жертва, їхні родини - усіх вплутано в зловісну таємницю...

У цій книгі є все чого душа бажає : і заплутанний детективний сюжет, і родинна таємниця, і секрети минулого,  і навіть непогана екскурсія варшавськими вуличками. Трохи зла на автора, бо Мілошевський  не міг, щоб не додати різних, лишніх на мою думку, трошки вульгарних деталей ( яких небагато і я їх просто пропускала). Та за чудовий, заплутанний зміст і несподівану розв'язку - я пробачаю письменнику деякі огріхи :)  Сам детектив - якісний і цікавий. Раджу усім прочитати ( хоча не лякайтесь, якщо натрапите на моменти, від яких з'являються мурашки по шкірі :)

Ось такими книгами я потішила себе з початком червня :) Що буду читати далі? Чекайте у наступних постах мого блогу :) А зараз біжу заварювати ароматної кави, вмощуватись зручненько у крісло і читати " Життя після життя" Кейт Аткінсон. Одним словом, робити речі, що приносять щастя книгоману :)


субота, 7 червня 2014 р.

Цей дикий-дикий світ...


Це все так дивно. Війна біля наших порогів, події, які ми пережили цієї зими. Це так дивно. Мені відмовили у здійсненні моєї мрії через мої оцінки з математики. Це так дивно. Моє мама не з чуток знає, що таке трудовий емігрант. Це так дивно. Друзі, що колись писали тобі хороші, теплі слова - зрадили і тепер пишуть ці ж самі слова іншим. Це так дивно. Мені лише 17, а я вже бачу який дикий і неідеальний цей світ дорослих людей.
Якщо продовжувати список цих дивних і абсурдних речей, що є у світі - можна зійти з розуму. Кращий варіант : менше думати. Заварити горнятко ароматної кави, загубитись на сторінках книжки. А ще краще молитись за Україну. Здійснювати інші свої мрії і не падати духом. 
Чекати кожного приїзду мами і ціннувати проведені з нею години. Шукати справжніх і вірних друзів ( а може вони й самі тебе знайдуть :). А ще просто жити і вчитись радіти. Бо якщо роздумувати над усіма проблемами - нервових клітин не вистачить :) Краще просто жити і шукати хороше навіть у цьому дикому-дикому світі...
Про Ірландію, руденьких людей і зміни

Мені вже давно радять переселитись у Ірландію, бо там найбільший відсоток рудоволосих людей :) Подумки я вже пакую валізи і збираю документи, щоб втілити цю мрію у життя і побувати у чудовій Ірландії. А заодно і перевірити чи правду кажуть про руденьких ірландців :)
Мене по-декілька разів на тиждень запитують чому я вирішила переобразаитись з темнокаштанової в риженьку (як мене завжди любить називати мама :) Відповідь дуже проста : це мій стан душі. Рижі люди - вони творчі, не такі як всі, дещо дивні, з почуттям гумору. Коли йду по вулиці, руденьких завжди видно з натовпу. Від природи ці люди дуже сонячні і я захотіла бути такою, як і вони (хоч і природа зробила мене власницею темно-каштанової шевелюри). Це дивно, але я все життя казала, що не буду рудою :)  Не так сталось, як гадалось :) Але я тішусь, що зараз долаю купу свої комплексів, вчусь любити себе, такою яка я є, а ще що є для своїх друзів - руденьким сонечком, або як вони ще називають мене - руденьким чудом :)

До чого я це все пишу? Не бійтесь змінюватись, не бійтесь експериментувати. Життя все ж таке одне :) Звичайно, не надто сходьте з розуму і не біжіть фарбуватись в Мальвін, щоб привертати увагу всієї вулиці) 

Експериментуйте в межах розумного і пам'ятайте: зміни і експерименти повинні перш за все приносити вам радість і задоволення, робити вас щасливими.
Про (не)справжніх друзів

  

Це вже моє 17-те літо і я не змогла, щоб трохи не пофілосовстувати.  Сьогодні мої думи про дружбу, а точніше про цінність дружби. А ось ви задумувались яке місце у вашому житті відіграють друзі ? Якщо у вас є певна вистроєна ієрархія, то на якому щаблі ваші друзі та товариші? Особисто я задаю собі часто такі запитання. Та мабуть, найбільше мої роздуми торкаються теми "якості" дружби.  Чи не у кожного з нас є досвід фальшивої дружби, або дружби "напівфарбикату", як я її називаю (коли ваші "друзі" спілкуються з вами лишень тоді коли їм це потрібно, вигідно чи цікаво). Неприємно, правда? Це звучить дивовижно, але знаєте такі роду "дружні" відносини у юності - це таке собі щеплення на подальше життя. Такі от "друзі" роблять нас сильнішими і саме через них ми вчимось жити. Для багатьох це звучить дико, бо коли зраджує найкращий друг, якому ти  довіряв - про яке "вчитись життя" тут можна говорити.  Та я пишу це не психологічних книжок, а з власного досвіду. Мої, здавалось "найкращі друзі" не раз відвертались від мене. Це було сумно, боляче, жахливо. Але я це пережила, мене зробило це сильнішою і хоч я вже ретельніше дивлюсь на людей, з якими дружу, та я не втратила смаку спілкування, дружніх посиденьок. Просто навчилась більше і краще ціннувати справжню дружбу.  А ще я сама навчилась бути кращим, вірнішим другом. Бо будь-який досвід у житті, навіть неприємний - завжди щось вчить. Головне, не бути закритим до такої науки :)



вівторок, 3 червня 2014 р.


Літо вже завітало в гості і червень йде своїм ходом. Ну, а яке ж літо без книжок? Навіть якщо у вас екзамени і скоро вступна кампанія - читайте книжки. У будь-якій ситуації - читайте книжки :) Що власне я завжди і роблю, за що часто себе ж картаю. Ну тільки істинна ідіотка, буде окрім теорії літератури на екзамен, буде ще читати іншу, зовсім не для екзамену, літературу. І це була б не я, якби не затягнула сьогодні маму у книгарню :) І ви думаєте я помилувалась книжками і елегантно вийшла? Наївні :) Це ж Діана, яка не могла не купити якоїсь нової книжки :) А точніше цілих 2 :) Ось такі у мене сьогодні книжкові покупочки :)

Ірина Славінська  -"Теплі історії талановитих людей"
Ось що пише про неї видавництво:


«Історії талановитих людей» – продовження популярної серії «Тепл
і історії», майже всі книжки якої стали українськими бестселерами.
Що в цій книжці? Життєві історії людей, яких ми всі знаємо і любимо:



Юрiй Андрухович
Катерина Ботанова
Ольга Герасим’юк
Лариса Денисенко
Iрена Карпа
Андрiй Куликов
Iван Леньо
Сергiй Лещенко
Юрiй Макаров
Мар’яна Садовська
Наталка Сняданко


А ось, що подумала я побачивши цю книгу:
"Це серія "Теплі історії", я мушу прочитати цю книжку"
"Це з серії "Теплі історії", в мене вже 3 книжки з цієї серії, має бути ще 4 " :)
А якщо серйозно, ця книга зачарувала тим, що тут творчі і талановиті люди діляться своїм досвідом і думками. Я подумала, що ця книга може бути для мене дуже цікавою і пізнавальною, може чогось навчити, а то й надихнути :) А як так люблю надихаючі книги. Сподіваюсь, "Історії талановитих людей" саме така книжка...


Друга книга повз яку я не могла пройти повз - це "Життя після життя" Кейт Аткінсон. Я дізналась про неї, завдяки одній дівчині, що розповідала про цю книгу на своєму відеоблозі. Анотація мені заінтригувала і я зрозуміла, що це щось незвичайне і дуже цікаве. Книга є тільки в російських виданнях і тільки російською і я навіть не надіялась її знайти тут:( Яким же було моє здивування коли я побачила її на полицях у тернопільській книгарні, ще й за досить дешеву ціну :) Моєму щастю не було меж :) Власне, про що ця книга:
 

"Що , якщо у нас була б можливість проживати це життя знову і знову , поки не вийде правильно ? "
У Лисячій Поляні , хуртовиною відрізаною від зовнішнього світу , народжується дівчинка - і вмирає , ще не навчившись дихати.
У Лисячій Поляні , хуртовиною відрізаною від зовнішнього світу , народжується та ж дівчинка - і дивом виживає , і розповідає історію свого життя.
 Розповідає знову і знову. Поки не вийде правильно прожити двадцяте століття : врятуватися з підступних хвиль; уникнути смертельної хвороби; знайти  в кущах м'ячик, що закотився ; навчитися стріляти , щоб не промахнутися в фюрера."


Інтригуючий початок, правда? А ще чудова обкладинка :) Шкода, що немає на українській мові, але гадаю враження будуть не гірші :) Доречі, про враження. Як тільки прочитаю цю книгу, одразу поділюсь своїми думками щодо неї у блозі :)


Мораль сьогоднішнього запису така:
У будь-якій ситуації - читайте книжки ! :)